http://multycourse.com.ua/ 0 0 ua 90 19 931c104f89efc34cee21ffbbfa9cb43c 67

УВАГА!

Не обрана стать. Вам необхідно перейти до профілю, обрати стать та зберегти внесені зміни.

Перейти до профілю
Закрити вікно
 
При натискані на цю кнопку ви потрапите на головну сторінку сайта
 
Це кнопка активації глосарія
   
Ця кнопка дозволяє скопіювати курс для офлайн проходження
 

Фон

color1 color2 color3
Дозволяє замінити колір фону робочої зони

Текст

Вибір мови:

Модуль 4. Методика викладання профілактичних програм
Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

4.2 Традиційні методи навчання

Розповідь

Бесіда

Лекція

Наочні методи навчання

 

Традиційні методи навчання базуються на інформаційно-ілюстративній діяльності викладача (розповідь, демонстрація, бесіда) і репродуктивної діяльності учнів. Знання даються в «готовому» вигляді, тому в учнів працює в основному асоціативна пам'ять. Головний недолік традиційних методів навчання - отримання учнями знань-копій, які швидко забуваються і не пов'язуються з їх застосуванням на іншому класі задач.

 

Розповідь

 

Розповідь - вид усного викладу навчального матеріалу педагогом або учнями, при використанні якого акцентується увага на конкретних фактах, їх взаємозв'язку і взаємозумовленості. Це мобілізує слухове сприйняття і уяву.

У процесі розповіді відбувається не тільки засвоєння фактів, а й навчання вмінню послідовно викладати матеріал. Провідна функція розповіді - навчальна, супутні ‑ розвиваюча, спонукальна і контрольно - корекційна.

Ефективність розповіді як методу навчання залежить від вміння педагога викликати інтерес учнів, привернути їх увагу. Розвиваючий зміст розповіді в тому, що вона приводить у стан активності психічні процеси уявлення, пам'яті, мислення, уяви, емоційних переживань.

Розповідь може бути використана в роботі з дітьми будь-якого віку. Але найбільший ефект спостерігається в навчанні молодших школярів.

Основні вимоги до розповіді:

  • достовірність і обґрунтованість фактів
  • достатня кількість яскравих прикладів, які доводять викладені твердження
  • чітка логіка і доказовість викладу
  • образність і емоційна забарвленість
  • наявність особистої оцінки і ставлення педагога до змісту матеріалу

 

Бесіда

 

Бесіда ‑ діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом постановки ретельно продуманої системи запитань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння ними уже вивченого.

Незалежно від мети, бесіда складається з наступних частин:

  • вступної (нагадування і виклад основної інформації, що стосується змісту бесіди);
  • основної (ознайомлення з новими проблемами, їх зв'язок з попередніми знаннями, обговорення та аналіз, спільне обґрунтування);
  • заключної (підведення результатів обговорення, аналіз і оцінка відповідей учнів, завдання для самостійної роботи і рекомендації щодо застосування отриманих знань у практичній діяльності).

 

В ході бесіди запитання можуть бути адресовані одному учневі (індивідуальна бесіда) або учням всього класу (фронтальна бесіда). Метод бесіди реалізується за допомогою запитань — відповідей. Якщо запитання мають тільки інформаційний характер (“Що?”, “Де?”, “Коли?”), бесіда є повідомлюючою. Вона орієнтована на актуалізацію пам'яті, а мислення учнів є репродуктивним. Якщо запитання до учнів мають проблемний характер (“Чому?”, “Як Ви вважаєте?”, “Чим можна пояснити?” тощо), бесіда є евристичною або сократичною. У цьому випадку мислення учнів творче, продуктивне.

 

Особливості використання методу «бесіда»:

  • бесіда має являти собою систему взаємопов'язаних послідовних запитань, спрямованим на вирішення конкретної мети
  • бесіди не повинні бути надмірно тривалими
  • бесіди має завершуватися підсумком (висновок, який в ідеалі формулюють учні разом з учителем
  • бесіда має доповнюватися різними видами наочності

 

При підготовці запитань бесіди важливо враховувати реальний рівень знань, яким володіють учні.

 

Лекція

 

Лекція відрізняється від розповіді тим, що використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, аналізу та обґрунтування складних і об'ємних питань.

Лекція, як правило, складається з трьох частин: вступної, основної та заключної. У вступній частині зазначається мета, тема і актуальність матеріалу лекції. Основна частина дає всебічний аналіз питання. У заключній частині коротко аналізуються розглянуті під час лекції проблеми, формулюються висновки і визначаються завдання для самостійної роботи.

При використанні лекційного методу подачі матеріалу викладач усно передає інформацію групі, розмір якої може коливатися від декількох чоловік до декількох сотень, або навіть тисяч чоловік. При цьому викладач може застосовувати і наочні засоби навчання, використовуючи класну дошку, плакати або показ слайдів.

Основним недоліком лекції є те, що комунікація є зазвичай односторонньою (за винятком, коли лектор відповідає на запитання слухачів).

Засвоєння матеріалу в значній мірі залежить від характеристик досліджуваного матеріалу (зміст, складність, структурованість) і від того, наскільки широко під час лекції використовуються наочні засоби.

 

Навчальна ефективність лекцій визначається:

  • особистісними якостями лектора;
  • ерудицією викладача;
  • умінням викликати інтерес слухачів до теми, що вивчається;
  • здатністю чітко і ясно викласти матеріал.

 

Переваги лекційної форми навчання:

  • викладач повністю контролює зміст і послідовність викладу матеріалу;
  • можливість охоплення великої аудиторії;
  • відносно низькі фінансові витрати на одного учня (особливо за умови великої кількості слухачів).

 

Недоліки лекцій:

  • низька активність слухачів, відсутність зворотного зв'язку;
  • неможливість врахувати освітній рівень і досвід всіх слухачів;
  • високі вимоги до майстерності лектора.

 

 

 

Наочні методи навчання

 

Наочні методи навчання – це показ малюнків, схем, слайдів, навчальних фільмів, інформаційних відеороликів, мультимедійних презентацій тощо.

 

Наочні методи використовують одночасно два органи чуття – слух та зір. Це підвищує ефективність сприйняття і запам’ятовування навчального матеріалу. 

До прийомів демонстрування та ілюстрування відносять також художній словесний опис, прийоми драматизації, інсценізації літературних творів як силами учнів, так і за домопогою аудіо- та відеозасобів.

Наочні методи вимагають від учителя дотримання технічних прийомів і правил. Наприклад, об'єкт, що демонструється, має бути розміщений так, щоб він був доступним усім учням, його слід заздалегідь підготувати. Не варто перевантажувати урок наочністю. Кожний об'єкт має з'являтися тоді, коли він потрібний.

Список використаних джерел:

  1. Основи дидактики: навчальний посібник / В. М. Чайка . – Київ : Академвидав, 2011 . – 238 с. – (Альма матер) . - Бібліогр.: с. 237-238 .
  2. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ [Електронний ресурс] / . – Режим доступу до ресурсу: http://studentam.net.ua/content/view/2271/97/.

 

Самоконтроль

1) Визначте методи навчання, які відносяться до традиційних:

2) Оберіть умови, якими визначається навчальна ефективність лекцій:

3) Оберіть переваги традиційних методів навчання:

4) Оберіть особливості використання методу «бесіда»:

5) Якщо запитання до учнів мають проблемний характер (“Чому?”, “Як Ви вважаєте?”, “Чим можна пояснити?” тощо), бесіда є:

Закінчити тест
Скролінгована робоча зона розкриття змісту тем модуля. Містить тексти, зображення, аудіо та відео матеріал.