http://multycourse.com.ua/ 0 0 ua 90 19 6673ca54cb2259e1bd75e0bff0c7a1f8 67

УВАГА!

Не обрана стать. Вам необхідно перейти до профілю, обрати стать та зберегти внесені зміни.

Перейти до профілю
Закрити вікно
 
При натискані на цю кнопку ви потрапите на головну сторінку сайта
 
Це кнопка активації глосарія
   
Ця кнопка дозволяє скопіювати курс для офлайн проходження
 

Фон

color1 color2 color3
Дозволяє замінити колір фону робочої зони

Текст

Вибір мови:

Модуль 4. Методика викладання профілактичних програм
Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

4.2 Традиційні методи навчання

Розповідь

Бесіда

Лекція

Наочні методи навчання

 

Традиційні методи навчання грунтуються на інформаційно-ілюстративній діяльності викладача (розповідь, демонстрація, лекція) і репродуктивній діяльності учнів. Знання даються в «готовому» вигляді, тому в учнів переважно працює асоціативна пам'ять. Головний недолік традиційних методів навчання — отримання учнями знань-копій, які швидко забуваються і не пов'язуються із застосуванням їх у наступних класах.

 

Розповідь

 

Розповідь — вид усного викладу навчального матеріалу педагогом або учнями, під час використання якого акцентується увага на конкретних фактах, їх взаємозв'язку і взаємозумовленості. Це мобілізує слухове сприймання і уяву.

У процесі розповіді відбувається не тільки засвоєння фактів, а й оволодіння вмінням послідовно викладати матеріал. Провідна функція розповіді — навчальна, супутні —розвивальна, спонукальна і контрольно- корекційна.

Ефективність розповіді як методу навчання залежить від уміння педагога викликати інтерес учнів, привернути їхню увагу. Розвивальний зміст розповіді полягає в тому, що вона приводить у стан активності психічні процеси уявлення, пам'яті, мислення, уяви, емоційних переживань.

Розповідь може бути використана в роботі з дітьми будь-якого віку. Проте найбільший ефект спостерігається в навчанні молодших школярів.

Основні вимоги до розповіді:

  • достовірність і обґрунтованість фактів;
  • достатня кількість яскравих прикладів, які доводять викладені твердження;
  • чітка логіка і доказовість викладу;
  • образність і емоційна забарвленість;
  • наявність особистої оцінки і ставлення педагога до змісту матеріалу.

 

Бесіда

 

Бесіда — діалогічний метод навчання, під час якого вчитель через постановку ретельно продуманої системи запитань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння ними уже вивченого.

Це єдиний метод традиційного навчання, в якому знання не подаються у "готовому" вигляді.

Незалежно від мети, бесіда складається з таких частин:

  • вступної (нагадування і виклад основної інформації, що стосується змісту бесіди);
  • основної (ознайомлення з новими проблемами, їх зв'язок з попередніми знаннями, обговорення та аналіз, спільне обґрунтування);
  • заключної ( підбиття підсумків обговорення, аналіз і оцінка відповідей учнів, завдання для самостійної роботи і рекомендації щодо застосування отриманих знань у практичній діяльності).

 

У ході бесіди запитання можуть бути адресовані одному учневі (індивідуальна бесіда) або учням усього класу (фронтальна бесіда). Метод бесіди реалізується за допомогою запитань-відповідей. Якщо запитання мають тільки інформаційний характер (“Що?”, “Де?”, “Коли?”), бесіда є повідомлювальною. Вона орієнтована на актуалізацію пам'яті, а мислення учнів є репродуктивним. Якщо запитання до учнів мають проблемний характер (“Чому?”, “Як ви вважаєте?”, “Чим можна пояснити?” тощо), бесіда є евристичною, або сократичною. У цьому разі мислення учнів творче, продуктивне.

 

Особливості використання методу «бесіда»:

  • бесіда має становити собою систему взаємопов'язаних послідовних запитань, спрямованих на досягнення конкретної мети;
  • бесіди не мають бути надміру тривалими;
  • бесіда має завершуватися підсумком (висновок, який у підсумку формулюють учні разом з учителем);
  • бесіда має супроводжуватися різними видами наочності.

 

Готуючи запитання для бесіди, важливо враховувати справжній рівень знань, яким володіють учні.

 

Лекція

 

Лекція відрізняється від розповіді тим, що використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, аналізу та обґрунтування складних і розлогих питань.

Зазвичай лекція складається із трьох частин: вступної, основної та заключної. У вступній частині зазначають мету, тему й актуальність матеріалу лекції. Основна частина дає всебічний аналіз питання. У заключній частині коротко аналізують розглянуті під час лекції проблеми, формулюють висновки і визначають завдання для самостійної роботи.

Використовуючи лекційний метод подачі матеріалу, викладач усно передає інформацію групі, кількість якої може коливатися від кількох осіб до кількох сотень або навіть тисяч осіб. При цьому викладач може застосовувати і наочні засоби навчання, зокрема класну дошку, плакати або показ слайдів.

Основним недоліком лекції є те, що комунікація переважно одностороння (за винятком, коли лектор відповідає на запитання слухачів).

Засвоєння матеріалу значною мірою залежить від характеристик досліджуваного матеріалу (зміст, складність, структурованість) і від того, наскільки широко під час лекції використовують наочні засоби.

 

Навчальна ефективність лекцій визначається:

  • особистісними якостями лектора;
  • обізнаністю викладача;
  • умінням викликати інтерес слухачів до теми, що вивчається;
  • здатністю чітко і зрозуміло викласти матеріал.

 

Переваги лекційної форми навчання:

  • викладач повністю контролює зміст і послідовність викладу матеріалу;
  • можливість охоплення великої аудиторії;
  • відносно низькі фінансові витрати на одного учня (особливо за умови великої кількості слухачів).

 

Недоліки лекцій:

  • низька активність слухачів, відсутність зворотного зв'язку;
  • незмога врахувати освітній рівень і досвід усіх слухачів;
  • високі вимоги до майстерності лектора.

 

 

 

Наочні методи навчання

 

Наочні методи навчання – це показ малюнків, схем, слайдів, навчальних фільмів, інформаційних відеороликів, мультимедійних презентацій тощо.

Наочні методи використовують одночасно два органи чуття – слух і зір. Це підвищує ефективність сприймання і запам’ятовування навчального матеріалу.

До прийомів демонстрування та ілюстрування належать також художній словесний опис, прийоми драматизації, інсценізації літературних творів як силами учнів, так і за домопогою аудіо- та відеозасобів.

Наочні методи вимагають від учителя дотримання технічних прийомів і правил. Наприклад, об'єкт, що демонструється, має бути розміщений так, щоб він був доступним усім учням, його потрібно заздалегідь підготувати. Не варто перевантажувати урок наочністю. Кожен об'єкт має з'являтися тоді, коли є потреба.

Список використаних джерел:

  1. Основи дидактики: навчальний посібник / В. М. Чайка . – К. : Академвидав, 2011 . – 238 с. – (Альма матер) .—Бібліогр.: с. 237-238 .
  2. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://studentam.net.ua/content/view/2271/97/.

Перевір себе

1) Оберіть особливості використання методу «бесіда»:

2) Встановіть відповідність між частинами лекції:

  • Вступна
  • Основна
  • Заключна
  • дає всебічний аналіз питання
  • зазначається мета, тема і актуальність матеріалу
  • коротко аналізуються розглянуті проблеми

3) Який з методів навчання дає змогу шляхом постановки ретельно продуманої системи запитань підвести учнів до розуміння нового матеріалу або перевірити засвоєння ними уже вивченого:

4) Оберіть переваги традиційних методів навчання:

5) Показ малюнків, схем, слайдів, навчальних фільмів, інформаційних відеороликів мультимедійних презентацій - це відноситься до:

Закінчити тест
Скролінгована робоча зона розкриття змісту тем модуля. Містить тексти, зображення, аудіо та відео матеріал.