http://multycourse.com.ua/ 0 0 ua 90 21 c2aa2439ed20cc680dab5597b0924a7e 47

УВАГА!

Не обрана стать. Вам необхідно перейти до профілю, обрати стать та зберегти внесені зміни.

Перейти до профілю
Закрити вікно
 
При натискані на цю кнопку ви потрапите на головну сторінку сайта
 
Це кнопка активації глосарія
   
Ця кнопка дозволяє скопіювати курс для офлайн проходження
 

Фон

color1 color2 color3
Дозволяє замінити колір фону робочої зони

Текст

Вибір мови:

Модуль 5. Моніторинг та оцінка результатів
Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

5.3 Оцінювання прогресу навчальних досягнень учнів

Принципи і критерії оцінювання рівня та прогресу навчальних досягнень учнів

Оцінювання ефективності впливу програм за процедурою «ДО» і «ПІСЛЯ»

Умови застосування інструментів оцінювання

Види інструментів оцінювання

Релевантність інструментів оцінювання

 

Принципи і критерії оцінювання рівня та прогресу навчальних досягнень учнів

 

Базові принципи оцінювання.

Оцінка навчальних досягнень учнів, які навчаються за превентивним програмам, є однією з найважливіших і одночасно найскладніших проблем. З одного боку, завжди слід пам'ятати, що справжню оцінку з цього предмета поставить дитині життя, з іншого оцінка була і є одним з дієвих інструментів у руках учителя.

Багато проблем, традиційно пов'язані з оцінкою в навчанні здоровому способу життя, з'явилися через неясні цілі і невірно визначені вимоги до результатів навчання, застосування неадекватних інструментів і ігнорування інших, крім вчителя, суб'єктів оцінювання. Внаслідок цього учні сприймають таке навчання як «нудьгу і примус».

При викладанні превентивних програм, курсів, шкільних предметів оцінюватися повинні не лише теоретичні знання учнів, а й їх поведінкова (соціально-психологічна) компетентність, яка передбачає баланс знань, умінь, ставлень (психологічних установок) та поведінки (або намірів). При цьому оцінювання повинно базуватися на наступних принципах:

  • Позитивний підхід. Оцінка орієнтується на рівень досягнень і прогрес учня, без акценту на рівень його невдач. Академічна оцінка повинна бути позитивною або не ставитися взагалі. Ця теза ґрунтується на тому, що для досягнення реального впливу на формування здорової поведінки учня акцент повинен здійснюватися на стимулюючу і мотиваційну функцію оцінки.
  • Чітке визначення результатів навчання. Визначення бажаних результатів навчання має відповідати критеріям SMART (конкретність, можливість перевірки, досяжність, відповідність цілям і завданням, достатність часу на вивчення).
  • Багатовимірність. Оцінюватися мають одночасно всі визначальні складові поведінкової компетентності учнів: знання і вміння їх застосовувати; емоційно - ціннісне ставлення до себе, інших людей і навколишньої дійсності; сформованість конкретних умінь і навичок здорової і безпечної поведінки; фактична поведінка в реальних життєвих ситуаціях.
  • Врахування індивідуальних стилів навчання. Оцінка результатів повинна здійснюватися з урахуванням домінантних стилів навчання учнів (візуального, слухового, тактильного), а також з урахуванням різних видів компетентностей (мовної, логічної, музичної, просторово-візуальної, кінестетичний, внутрішньо-і міжособистісної).
  • Адекватність інструментів. Система інструментів оцінювання (методів і процедур) повинна бути адекватною навчальним завданням, об'єктам і суб'єктам оцінки, стилям навчання учнів і функцій оцінювання.
  • Дотримання балансу суб'єктів оцінювання. Сучасна концепція оцінювання передбачає, що тільки 20% оцінки здійснює вчитель, 50% - сам учень і 30% відбувається шляхом взаємооцінювання.

 

Критерії адекватного оцінювання.

Щоб бути адекватним і мотивуючим, оцінка знань учнів повинна відповідати таким критеріям:

  • мати в своїй основі чіткі і зрозумілі вимоги до навчальних результатів;
  • дозволяти легко досягти і перевищити ці результати;
  • давати можливість показати свої досягнення різними способами;
  • заохочувати учнів апробувати моделі поведінки без ризику отримати за це негативну оцінку;
  • розвивати позитивне ставлення до самого себе, впевненість у своїх здібностях і можливостях;
  • використовувати самооцінку і взаємну оцінку як важливий елемент навчання;
  • надавати зворотний зв'язок учням і вчителеві.

Інструменти для адекватного оцінювання знань, установок, умінь, поведінки наведені у наступній темі.

 

Оцінювання ефективності впливу на рівні детермінант поведінки

 

Вчителі, батьки і керівники системи освіти зацікавлені отримати аргументовану відповідь на питання: «Які реальні зміни в поведінці учнів зумовив цей предмет, курс чи програма?». Для цього потрібні об'єктивні дані, які б підтвердили або не підтвердили наявність реальних змін у детермінантах поведінки.

Такі дані можна отримати на базі тестування «ДО» і «ПІСЛЯ». Суть цієї процедури в тому, що перед початком навчального курсу і після його завершення проводиться анонімне опитування за спеціально розробленим тестом. Наприклад, він може складатися з чотирьох частин, які дають можливість оцінити складові поведінкової компетентності учнів:

  • Частина 1. Базові знання.
  • Частина 2. Психологічні установки (проявляються в ставленнях і позиціях).
  • Частина 3. Наміри (показник близький до поведінки).
  • Частина 4. Опорні вміння.

Порівнюючи результати вхідного та вихідного опитування, визначають величину змін. Чим більше різниця між оцінюванням «ДО» і «ПІСЛЯ», тим істотніше позитивні зміни в складових поведінки, зумовлені запровадженням програми, курсу чи предмета.

Для виключення впливу інших чинників і визначення, що саме допомогло учням - цей курс чи, наприклад, інформаційна кампанія в ЗМІ, отримані дані порівнюють з результатами контрольної групи, яка не навчалась за даним курсом. При цьому контрольна група має бути подібною за чисельністю, складом та умовами навчання до тієї групи, що проходила навчання.

З прикладами використання процедури «ДО» і «ПІСЛЯ» можна ознайомитися за посиланням http://autta.org.ua/ua/Advocacy/.

 

Умови застосування інструментів оцінювання

 

Існує величезна кількість інструментів, які можна використовувати для оцінки компетентності учнів на рівні детермінант поведінки (знань, ставлень, умінь і поведінки). Застосовуючи ці інструменти для оцінки рівня і змін в детермінантах поведінки, потрібно враховувати наступне:

  • Використання тільки одного з інструментів не дозволяє зробити надійний висновок про вплив навчання на всі складові поведінкової компетентності учнів. Тому слід застосовувати не менше чотирьох інструментів, кожен з яких є найбільш адекватним для оцінки відповідного об'єкта знань, ставлень, умінь, намірів і поведінки.
  • Одні види інструментів краще підходять для оцінки знань, другі - для оцінки ставлень, треті ‑умінь або поведінки. Слід також враховувати, що учні природно використовують властиві їм домінантні стилі сприйняття і навчання: візуальний, слуховий і тактильний. Варто пам’ятати, що в учнів в різному ступені розвинені базові компетентності: лінгвістична, логічна, музична, візуально-просторова, кінестетична, персональна, міжособистісна. Тому відібрані вчителем інструменти мають бути релевантними об'єктам оцінки та індивідуальним особливостям учнів.
  • Щоб зробити надійні висновки, дуже важливо отримувати інформацію від різних груп (суб'єктів оцінювання): вчителів, самих учнів, їхніх ровесників та інших осіб. Кожна така група може мати дещо різні погляди на те, що є ефективними поведінковими навичками, що впливає на зміну поведінки або як інтерпретувати різні уявлення. Облік інформації з різних джерел є класичним вимогою сучасного оцінювання (так званий тріангуляційний метод підвищення надійності). Крім того, самооцінка розвиває в учнів здатність до самоаналізу, цілепокладання та аналізу власних досягнень. Спочатку учень визначає, чого він хотів би досягти, проміжні результати (етапи досягнення), а в кінці - оцінює, як йому вдалося це здійснити. При оцінках однолітками – акцент робиться на спостереженні і отриманні зворотного зв'язку. Сучасна концепція оцінювання передбачає, що тільки 20% оцінки здійснює вчитель, 50% - сам учень, а 30% відбувається шляхом взаємооцінювання однолітками.

 

Види інструментів оцінювання

 

Існують різні види інструментів оцінювання впливу навчання на знання, уміння, ставлення і поведінку учнів.

1. Закриті запитання - тести, розроблені вчителем, або стандартизовані переліки запитань на кшталт:

  • «так / ні / не знаю»;
  • «згоден / частково / не згоден»;
  • доповнення пропозицій;
  • встановлення відповідностей;
  • вибір правильних або неправильних відповідей тощо.

Закриті запитання ефективні в оцінці рівня знань, оскільки вчителю легко сформувати кількісні показники, за якими можна порівнювати навчальні результати учнів. Однак цей вид запитань не дозволяє оцінити вміння застосовувати знання.

Цей метод також застосовується для оцінки умінь, стосунків і намірів. Але якщо в процесі тестування не забезпечується анонімність, слід бути дуже обережним в інтерпретації отриманих результатів, особливо щодо ставлень та намірів. Справа у тому, що учні намагатися відповідати так, як від них очікують, а не так, як вони думають і роблять насправді. Тому рекомендується анонімне тестування з подальшим опрацюванням результатів в узагальненому вигляді для цілого класу.

2. Відкриті запитання дають можливість з'ясувати вміння учня не тільки згадувати, а й застосовувати знання і пояснювати свою відповідь. Крім того, відкриті запитання застосовують для з'ясування умінь і ставлень учнів до певної проблеми, об'єкта чи явища.

3. Шкали - найбільш корисний інструмент для оцінки ставлень. Для цього учням пропонується вказати ступінь своєї згоди або незгоди з конкретним твердженням. Наприклад, учням пропонується твердження: «Вживати пиво в підлітковому віці небезпечно для здоров'я». Своє ставлення пропонується висловити, вибравши один з варіантів відповідей: «абсолютно не згоден», «не згоден», «не впевнений», «згоден», «цілком згоден». Шкали застосовують також для оцінки учнями своїх поведінкових умінь і навичок, враховуючи при цьому рівень їх впевненості в здатності діяти в обраний спосіб.

4. Поведінкові наміри - учню пропонується оцінити ймовірність того, як він буде поводитися відповідно до того, що сказано у запитанні. Наприклад, для відповіді на запитання: "Я не хочу мати статевих стосунків на цьому етапі свого життя", учень має обрати один з варіантів відповіді: повністю погоджуюсь, частково погоджуюсь, частково не погоджуюсь, повністю не погоджуюсь. В інших варіаціях цього методу наводиться конкретна життєва ситуація та перелік можливих варіантів поведінки. Учневі пропонується вибрати той варіант поведінки, який найбільш прийнятний для нього. Численні дослідження показують, що існує тісний взаємозв'язок між намірами і реальною поведінкою. Тому цей метод є найкращим для оцінки впливу навчання на реальну поведінку за умови, якщо тестування проводиться в анонімній формі.

5. Інтерв'ю - відповіді на запитання у структурованій або неструктурованій формі. Застосовуються для оцінки знань, умінь і ставлень. Вигідно відрізняються від тестів тим, що вчитель під час інтерв'ю отримує інформацію і невербальними каналами. Недоліком є те, що інтерв'ю вимагають набагато більше часу.

6. Рольові ігри і моделювання - корисний інструмент, як для відпрацювання поведінкових умінь, так і для їх оцінки.

7. Спостереження дає надійну інформацію про знаннях, ставлення, поведінкові уміння і реальну поведінку, але вимагає більше часу.

8. Дебати дозволяють оцінити ставлення до певної проблеми, а також вміння вести дискусію з повагою до опонента, навички самоконтролю, толерантність, логічне і творче мислення.

9. Презентації, проекти демонструють знання змісту і здатність логічно мислити, аналізувати, доводити, мотивувати. Проекти можуть бути теоретичними (науково-пошукові роботи, дослідження) або практичними (випуск наочної агітації, розробка фото- і відео- презентацій, рольові ігри, сценічні вистави, виступи агітбригад).

10. Творчі методи, або стимулюючі активності - спосіб оцінити знання, ставлення, вміння, навички учнів, використовуючи їх творчий потенціал. Це можуть бути:

  • портфоліо - збірник творчих робіт учня за певний період. Наприклад, в портфоліо можна включити аналіз статті, відповіді на листи, есе на задані вчителем теми;
  • плакати у вигляді символів або піктограм, які, наприклад, свідчать про знання прав дитини;
  • тематичний колаж або альбом, виготовлений з ілюстрованих журналів, картки з тестами або ситуаціями для інтерактивних ігор;
  • пам'ятка з пройденої теми;
  • вірш, пісня, сценарій гри або вистави, які стосуються теми заняття.

 

Релевантність інструментів оцінювання

 

Наведена нижче таблиця ілюструє найбільш часто використовувані інструменти оцінювання та їх релевантність для оцінці знань, умінь, ставлень і поведінки. Великий знак «Х» означає, що інструмент є найбільш корисним для оцінки відповідної складової поведінкової компетентності, а знак «х» - що він просто корисний.

Вид інструменту оцінки

Важливість для оцінки

Знання

Уміння

Ставлення

Поведінка

Закриті запитання

Х х х Х

Відкриті запитання

Х х х  

Шкали

  х Х  

Поведінкові наміри

      Х

Інтерв'ю

Х х Х  

Рольові ігри і моделювання

х Х х  

Спостереження

х Х х Х

Дебати

х Х х Х

Презентації, проекти

х Х х Х

Творчі методи, або такі що стимулюють активність

х Х Х  

Самоконтроль

1) Оберіть інструмент, який НЕ підходить для оцінювання ставлень:

2) Інструмент оцінювання, в якому учням пропонується вказати ступінь своєї згоди або незгоди з конкретним твердженням – це:

3) Сучасна концепція оцінювання передбачає, що сам учень здійснює:

4) Оберіть інструмент, який НЕ релевантний для оцінювання знань:

Закінчити тест
Скролінгована робоча зона розкриття змісту тем модуля. Містить тексти, зображення, аудіо та відео матеріал.