http://multycourse.com.ua/ 0 0 ua 90 16 0eba2c482b2d9ec1a59124a26874f48a 93

УВАГА!

Не обрана стать. Вам необхідно перейти до профілю, обрати стать та зберегти внесені зміни.

Перейти до профілю
Закрити вікно
 
При натискані на цю кнопку ви потрапите на головну сторінку сайта
 
Це кнопка активації глосарія
   
Ця кнопка дозволяє скопіювати курс для офлайн проходження
 

Фон

color1 color2 color3
Дозволяє замінити колір фону робочої зони

Текст

Вибір мови:

Модуль 2. Психосоціальний розвиток дітей і підлітків
Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

2.1 Розвиток і вікова періодизація дітей і підлітків

Поняття розвитку і віку

Вікова періодизація

Стадії розвитку за Еріком Еріксоном

Закономірності дитячого розвитку за Виготським

Провідна діяльність та періодизація за Ельконіним

Стадії когнітивного розвитку за Піаже

Визначення ООН щодо підліткового віку і юності

 

 

Поняття розвитку і віку

 

 
 

Розвиток – це процес формування і зміни внутрішніх якостей людини.

 
   

 

Виділяють декілька аспектів розвитку: біологічний, психічний, соціальний і духовний (моральний).

Біологічний розвиток проявляється в дозрівання анатомо-фізіологічних структур, зміни функцій різних систем і органів людини.

Психічний розвиток виражається в ускладненні психічних процесів і здібностей - почуттів, відчуттів, сприйняття, мислення, пам'яті, уяви, в ускладненні таких психічних утворень, як здатності і мотиви діяльності, потреби і інтереси, ціннісні орієнтації.

Соціальний розвиток - це поступове входження людини в різні види відносин - економічні, правові, суспільні, виробничі. Людина стає членом суспільства, засвоюючи всі ці види відносин і в них - свої функції.

Духовний (моральний) розвиток проявляється в осмисленні людиною життєвого призначення.

 

 
 

Вік – це категорія, що служить для позначення характеристик індивідуального розвитку.

 
   

 

Виділяють поняття хронологічного, біологічного, психологічного та соціального віку.

Хронологічний вік виражається кількістю календарних років, місяців, днів від моменту народження.

Індивідуальні відмінності біологічного, психологічного та соціального розвитку від середніх показників слугували підставою для введення понять «біологічний вік», «психологічний вік», «соціальний вік».

Біологічний вік визначається станом обміну речовин і функцій організму в порівнянні із середньостатистичними показниками.

Психологічний вік встановлюється шляхом співвіднесення рівня психічного (інтелектуального і емоційного) розвитку індивіда з відповідним нормативним рівнем.

Соціальний вік вимірюється за допомогою співвіднесення рівня соціального розвитку людини (наприклад, володіння певним набором соціальних ролей) з тим, що статистично нормально для її однолітків.

Так як ріст і розвиток мають індивідуальні особливості, та чи інша фаза біологічного, психічного або соціального розвитку дитини може початися раніше або пізніше в порівнянні з середніми показниками для популяції. Зустрічаються діти, біологічний, психологічний або соціальний розвиток яких значно випереджає хронологічний (паспортний) вік, або навпаки, значно відстає. Наприклад, різниця між хронологічним і біологічним віком може досягати 5 років.

У XX столітті намітилася тенденція до прискорення темпів біологічного розвитку дітей і підлітків, а також до збільшення абсолютних розмірів тіла дорослих. Це явище отримало назву акселерації. Вона проявляється в більш ранньому статевому дозріванні і більш ранньому досягненні віку шкільної зрілості (в середньому 6 років).

 

Вікова періодизація

 

 
 

Вікова періодизація – це спроба виділити загальні закономірності, яким підкоряється життєвий цикл людини.

 
 

 

Поділ життєвого шляху на періоди дозволяє краще зрозуміти закономірності розвитку і специфіку окремих вікових етапів.

Фізіологічна періодизація прийнята у 1965 році на Міжнародному симпозіумі з вікової фізіології і виділяє сім періодів розвитку в дитинстві і юнацтві:

  • Період новонародженості (з 1 по 10 день після народження)
  • Грудний вік (з 11 дня до року)
  • Раннє дитинство (з 1 року до 3 років)
  • Перший період дитинства (з 3 років до 8 років);
  • Другий період дитинства (у хлопчиків з 8 до 12 років, у дівчаток - з 8 до 11 років)
  • Підлітковий вік (у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток - з 12 до 15 років)
  • Юнацький вік (у юнаків від 17 до 21 року, а у дівчат - від 16 до 20 років).

Психологічні періодизації в залежності від критерію виділяють різні періоди в житті людини. Однак, не дивлячись на різні підстави періодизацій розвитку, більшість теорій виділяють схожі вікові етапи.

 

Стадії розвитку за Еріком Еріксоном

 

Американський психолог Ерік Еріксон (1902-1994) виділив декілька психосоціальних стадій розвитку особистості.

  • Немовля (від народження до кінця 1 року). У цей період завдяки материнській турботі закладаються основи здорової особистості у вигляді загального почуття довіри, «впевненості», «внутрішньої визначеності». Людина довіряє соціуму, виходячи з міри довіри до своєї матері. Почуття недовіри, страху, підозрілості з'являється, якщо мати ненадійна, неспроможна, відкидає дитину.
  • Раннє дитинство (від 1 до 3 років). Дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, дертися, вмиватися, одягатися, їсти). Ідентичність дитини на цій стадії може бути позначена формулою: «Я сам» і «Я – те, що я можу». Розумна дозволеність сприяє становленню автономії дитини. У разі постійної гіперопіки або ж, навпаки, коли батьки очікують від дитини занадто багато з того, що лежить за межами її можливостей, у неї виникає сумнів і невпевненість у собі, слабка сила волі.
  • Вік гри (від 3 до 6 років). У дошкільному періоді розгортається конфлікт між ініціативою і провиною. Діти починають цікавитися різними видами діяльності, пробувати нове, контактувати з однолітками, з готовністю піддаються навчанню і вихованню. Це вік, коли головним почуттям ідентичності стає «Я - те, що я буду». Заохочення починань дитини сприяють становленню ініціативності, розширення меж незалежності, розвитку творчих здібностей. При надмірному контролі і обмеження діяльності у дітей виникає сильне почуття провини. Діти, охоплені почуттям провини, пасивні, скуті і в майбутньому мало здатні до продуктивної праці.
  • Шкільний вік (від 6 до 12 років). У цьому віці відбувається вихід дитини за межі сім'ї і починається систематичне навчання. Діти прагнуть дізнатися, що з чого виходить і як воно діє. Ідентичність дитини тепер виражається так: «Я - те, чого я навчився». Навчаючись в школі, діти долучаються до правил усвідомленої дисципліни, активної участі. Небезпека цього періоду полягає в появі почуття неповноцінності, або некомпетентності, сумнівів у своїх здібностях або в статусі серед однолітків.
  • Юність (від 12-13 до 19-20 років) - найважливіший період в психосоціальному розвитку людини. Вже не дитина, але ще й не дорослий, підліток стикається з новими соціальними ролями і пов'язаними з ними вимогами. Він оцінюють світ і ставлення до нього, здійснюють стихійний пошук нових відповідей на важливі питання: «Хто я?», «Ким я хочу стати?». Підлітки відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності, душевного розладу і безцільності, іноді кидаються у бік «негативної» ідентичності, делінквентної (відхиленої від норми) поведінки. Криза ідентичності, або рольова сплутаність, призводить до нездатності вибрати кар'єру або продовжити освіту, іноді до сумнівів у власній статевій ідентичності. Позитивна якість, пов'язана з успішним виходом з кризи періоду юності, - це здатність зробити свій вибір, знайти свій шлях у житті і залишатися вірним взятим на себе зобов'язанням, прийняти суспільні підвалини і дотримуватися їх. 

 

Закономірності розвитку дитини за Виготським

 

Радянський психолог Л. С. Виготський (1896-1934) встановив чотири основні закономірності, або особливості, дитячого розвитку:

Циклічність. Розвиток має складну організацію в часі, темп і зміст розвитку змінюються протягом дитинства. Підйом, інтенсивний розвиток змінюється уповільненням, згасанням. Цінність місяця в житті дитини визначається тим, яке місце він займає в циклах розвитку: місяць в дитинстві не дорівнює місяцю в підлітковому віці.

Нерівномірність розвитку. Різні якості особистості, в тому числі психічні функції, розвиваються нерівномірно. Є періоди, коли функція домінує, це є періодом її найбільш інтенсивного, оптимального розвитку, а інші функції опиняються на периферії свідомості і залежать від домінуючої функції. Кожен новий віковий період знаменується перебудовою міжфункціональних зв'язків - в центр висувається інша функція.

Згідно Виготському, рушійна сила (чинник, фактор) психічного розвитку – це навчання. Не кожне навчання виконує роль рушійної сили розвитку, може трапитися і так, що воно буде марним або навіть загальмує розвиток. Щоб навчання було розвиваючим, воно повинно орієнтуватися не на вже завершені цикли розвитку, а на виникаючі, на зону найближчого розвитку дитини. Зона найближчого розумового розвитку визначається Виготським як різниця, «відстань» між рівнем актуального розвитку дитини і рівнем її потенційного розвитку. Рівень складності завдань, що вирішуються дитиною самостійно, позначає актуальний рівень розвитку. Рівень складності завдань, що вирішуються під керівництвом дорослого, визначає потенційний рівень. У зоні найближчого розвитку знаходиться психічний процес, що формується у спільній діяльності дитини і дорослого; після завершення етапу становлення він стає формою актуального розвитку самої дитини.

Л.С. Виготський розділяє періоди розвитку дитини відповідно до психологічного віку, який визначається до початку кожного вікового періоду соціальною ситуацією розвитку - своєрідним, специфічним для даного віку, неповторним ставленням між дитиною і навколишнім середовищем, способом життя дитини, його «соціальним буттям».

Накопичуючись з плином часу, психологічні новоутворення – продукти вікового розвитку і одночасно передумови подальшого розвитку – поступово приходять в протиріччя зі старою соціальною ситуацією розвитку, ведуть до її зламу і побудови нових відносин, які відкривають нові можливості для розвитку дитини в наступному віковому періоді. Так відбувається зміна психологічних вікових груп. Л.С. Виготський розрізняв два типи вікових періодів, що змінюють один одного: стабільні і критичні (кризи).

Періодизація, вибудувана Виготським, включає наступні періоди:

  • криза новонародженості
  • дитинство (від 2 місяців до 1 року)
  • криза 1 року;
  • раннє дитинство (від 1 року до 3 років)
  • криза 3 років
  • дошкільний вік (від 3 до 7 років)
  • криза 7 років
  • шкільний вік (від 8 до 12 років)
  • криза 13 років;
  • пубертатний вік (від 14 до 17 років)
  • криза 17 років.

 

Провідна діяльність та періодизація за Ельконіним

 

Радянський психолог Д. Б. Ельконін (1904-1984) використовував поняття провідна діяльність, розроблене російським, психологом A.Н. Леонтьєвим (1903-1979), як критерій виділення психологічних вікових груп. У кожному віці є система різних видів діяльності, але провідна займає в ній особливе місце. Провідна діяльність проходить тривалий шлях становлення, розвитку (під керівництвом дорослих), а не виникає в готовій формі. Провідна діяльність – це не та діяльність, яка займає у дитини найбільше часу. Це головна діяльність по її значенню для психічного розвитку. Ельконін асоціює різні періоди розвитку дитини з провідними видами діяльності.

  • Вік немовляти з безпосередньо-емоційним спілкуванням дитини і дорослого.
  • Ранній вік (від 1 року до 3 років) з предметною діяльністю.
  • Дошкільний вік (від 3 до 7 років) з рольовою грою.
  • Молодший шкільний вік (від 8 до 12 років) з навчальною діяльністю.
  • Підлітковий вік (від 11 до 15 років) з інтимно-особистим спілкуванням з однолітками.
  • Юність.

Усередині провідної діяльності виникають і розвиваються так звані психологічні новоутворення. При зміні однієї провідної діяльності іншою (коли, наприклад, ігрова діяльність дошкільного віку заміщається іншою провідною діяльністю - навчальною, характерною вже для молодшого шкільного віку) відбувається криза. Залежно від змісту виділяють кризи відносин (3 роки і 11 років) і кризи світогляду (1 рік, 7 і 15 років).

 

Стадії когнітивного розвитку за Піаже

 

Швейцарський і французький психолог Жан Піаже (1896-1980) взяв за основу вікової періодизації стадії когнітивного (інтелектуального) розвитку. Кожна з цих стадій характеризується певним стилем мислення і способом розв'язання поставлених завдань.

Сенсомоторна стадія (до 2 років)

Дитина в цей період сприймає навколишній світ відносно своїх відчуттів. Вона живе «тут і тепер». Іграшка існує тільки тоді, коли дитина її бачить, чує, торкається її. Коли іграшка зникає з поля відчуттів — для дитини її не існує, вона її не шукає. По закінченні цього періоду дитина починає розуміти об’єктивний характер навколишнього світу (наприклад, що речі можуть існувати навіть тоді, коли вона їх не бачить), а також усвідомлювати найпростіші причинно-наслідкові зв’язки (наприклад, що отримає десерт, якщо з’їсть основну страву).

Доопераційна стадія (2—7 років) складається з двох підстадій:

  • Передпонятійної (2—4 роки). Дитині важко усвідомити, що існує багато речей з однаковими характеристиками (що іграшка в руках іншого малюка така сама, як у неї, а не та, що у неї вдома).
  • Інтуїтивної (4—7 років). Дитина здатна розв’язати багато завдань інтуїтивно, але її мислення все ще базується більше на сприйнятті, ніж на логіці. 

Стадія конкретних операцій (7—11(12) років. На цій стадії поступово формуються зачатки логічного мислення. Однак зберігається здатність розв’язувати задачі, які легко уявити.

Стадія формальних операцій(12—14(15) років). Формується здатність оперувати абстрактними поняттями, логічно мислити, аналізувати наслідки і робити висновки. Зверніть увагу, що лише по завершенні цієї стадії дитина здатна самостійно робити свідомий вибір(!) і відповідати за його наслідки. Це враховано у кримінальному та цивільному законодавстві, яке підходить до правопорушень дитини інакше, ніж до правопорушень дорослої людини. Вік настання адміністративної і кримінальної відповідальності — 16 років, за деякі особливо тяжкі злочини — 14 років. До цього віку дитина вважається не повністю дієздатною, тобто такою, що не має змоги усвідомлювати і керувати своєю поведінкою, а отже, й нести відповідальність за її наслідки.

 

Визначення ООН щодо підліткового віку і юності

 

За відсутності загальноприйнятого визначення підліткового віку і юності Організація Об'єднаних Націй відносить до підлітків осіб у віці 10-19 років, а до молоді - осіб у віці 15-24 років для цілей статистичного обліку без шкоди для інших визначень, що використовуються державами – членами ООН. Разом підлітки і молодь позначаються терміном «молоді люди», до яких відносяться особи у віці 10-24 років. Конвенція про права дитини визначає дітей як осіб у віці від народження до 18 років [3].

 

Список використаних джерел:

  1. Реан А. А., Бордовская Н. В., Розум С. И. Психологияиі педагогика. - СПб .: Питер, 2002. - 432 с .: ил. - (Серия «Учебник нового века»)
  2. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). Москва, 2005. http://www.alleng.ru/d/psy/psy014.htm
  3. ЮНФПА. Підліткова і молодіжна демографія. Огляд.http://www.unfpa.org/webdav/site/global/shared/factsh. (Англійською мовою)

Самоконтроль

1) Згідно з Виготським, навчання, орієнтоване на зону актуального розвитку дитини:

2) Встановіть відповідність між психосоціальними стадіями розвитку особистості за Е. Еріксоном та їх основними характеристиками:

  • Немовля (від народження до кінця 1-го року)
  • Раннє дитинство (від 1 до 3 років)
  • Вік гри (від 3 до 6 років)
  • Шкільний вік (від 6 до 12 років)
  • Юність (від 12-13 до 19-20 років)
  • діти починають цікавитися різними видами діяльності, пробувати нове, контактувати з однолітками, з готовністю піддаються навчанню і вихованню.
  • дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, вмиватися, одягатися, їсти).
  • відбувається вихід дитини за межі сім'ї, починається систематичне навчання. Діти прагнуть дізнатися, що з чого виходить і як воно діє. Вони долучаються до правил усвідомленої дисципліни, активної участі.
  • людина оцінює світ і ставлення до нього, здійснює пошук своєї ідентичності, відповідей на важливі питання: «Хто я?», «Ким я хочу стати?».
  • у цей період завдяки материнській турботі закладаються основи здорової особистості у вигляді загального почуття довіри, «впевненості», «внутрішньої визначеності».

3) Поступове входження людини в різні форми відносин - економічні, правові, суспільні, виробничі є характеристикою:

4) Встановіть відповідність:

  • Хронологічний вік
  • Біологічний вік
  • Психологічний вік
  • Соціальний вік
  • встановлюється шляхом співвіднесення рівня психічного (інтелектуального і емоційного) розвитку індивіда з відповідним нормативним рівнем.
  • виражається кількістю календарних років, місяців, днів від моменту народження.
  • визначається станом обміну речовин і функцій організму в порівнянні із середнім статистичним рівнем розвитку.
  • вимірюється за допомогою співвіднесення рівня соціального розвитку людини (наприклад, оволодіння певним набором соціальних ролей) з тим, що статистично нормально для її однолітків.

5) Рольова гра – є провідною діяльністю дітей в період (за Ельконіним):

6) Організація Об’єднаних Націй (ООН) позначає терміном «молоді люди» осіб у віці:

Закінчити тест
Скролінгована робоча зона розкриття змісту тем модуля. Містить тексти, зображення, аудіо та відео матеріал.