Зміст
Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)
Стигматизація і дискримінація людей, які живуть з ВІЛ
Збудники й ознаки ІПСШ. Одним із можливих наслідків ризикованої статевої поведінки є інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Деякі з них передаються і в інший спосіб (наприклад, через кров), але у статистичному плані основний шлях інфікування — статевий. Ці інфекції найпоширеніші серед сексуально активної молоді і призводять до небезпечних ускладнень:
- ІПСШ збільшують ризик інфікування ВІЛ у десятки разів.
- ІПСШ можуть мати серйозні наслідки для репродуктивного здоров’я чоловіків і жінок (наприклад, проблемна вагітність, безпліддя, рак шийки матки).
- ІПСШ також можуть спричинити ураження серця, головного мозку і навіть смерть.
- Деякі з них особливо небезпечні для немовлят, народжених інфікованими матерями.
Збудниками більшості ІПСШ є бактерії і віруси.
Бактеріальні ІПСШ створюють серйозні проблеми для інфікованих людей і для новонароджених. Найпоширеніші бактеріальні ІПСШ — гонорея, хламідіоз і сифіліс.
Вірусні ІПСШ — найнебезпечніші, оскільки не існує ліків, здатних знищити вірус в організмі. Трапляється, що вірус знищує імунна система (як, наприклад, у разі захворювання на грип). Однак часто він залишається в організмі на все життя. Найпоширенішими збудниками ІПСШ є вірус генітального герпесу, вірус папіломи людини (ВПЛ), вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).
ІПСШ різняться ознаками, формами перебігу, можливими наслідками і методами лікування. Одні з них невиліковні, нерідко спричиняють важкі патології і навіть смерть. Від інших можна вилікуватись. Однак у багатьох випадках ліки знищують збудника інфекції, але не можуть подолати наслідків ураження. Тому за перших ознак ІПСШ потрібно негайно звернутися до лікаря. Доцільним є одночасне лікування обох партнерів, інакше можливе подальше інфікування одне одного.
|
Загальні ознаки ІПСШ:
|
Збудники і симптоми ІПСШ
|
Захворювання |
Збудники | Симптоми |
|
Бактеріальні ІПСШ |
||
| Гонорея | Гонококові бактерії. Уражують слизові оболонки. |
Біль при сечовипусканні, гнійні виділення зі статевих органів. У чоловіків симптоми часто більш виражені. У половини жінок виразних симптомів не простежується. |
|
Хламідіоз (у чоловіків має назву «негонококовий уретрит») |
Хламідії. Уражують слизові оболонки. Третина осіб, уражених гонококом, хворі також і на хламідіоз. |
Після інфікування людина відчуває дискомфорт при сечовипусканні, а через 2—3 дні з’являються водянисті виділення зі статевих органів. У жінок цих симптомів часто нема. |
| Сифіліс | Бліда спірохета. При контакті зі шкірою чи слизовою оболонкою збудник «просвердлює» поверхню й проникає в організм. Інфекція може передаватися при будь-яких контактах, навіть через поцілунок або спільний рушник. |
Первинний сифіліс — відкрита виразка (шанкр). Може з’явитися на губах, у роті, навколо статевих органів. Вторинний сифіліс — підвищена температура тіла, висипка на шкірі, біль у м’язах, великі генітальні бородавки. |
|
Вірусні ІПСШ |
||
| Генітальний герпес | Вірус герпесу простого. Існує два його види. Один спричиняє лихоманку на губах, другий — ІПСШ: висипання і виразки на статевих органах людини. Обидва типи вірусу передаються при безпосередньому контакті. |
Біль, свербіння, виділення зі статевих органів. Навколо них з’являються пухирці, які через 10—12 днів вкриваються кіркою і зникають. Повторні висипки тривають до п’яти днів. У половини інфікованих їх нема, але вірус залишається в організмі. |
| Генітальні бородавки |
Вірус папіломи людини (ВПЛ) — збудник захворювання на генітальні бородавки. Поширене серед сексуально активної молоді. |
Бородавки різної форми навколо статевих органів. Інкубаційний період (час, що минає з моменту інфікування до появи симптомів захворювання) — від двох місяців до кількох років. |
| ВІЛ-інфекція | Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). |
ВІЛ-інфекція може перебігати безсимптомно аж до початку стадії СНІДу. На цій стадії з’являються симптоми різних захворювань, що виникають на тлі імунодефіциту. |
Наслідки і профілактика ІПСШ
|
Захворювання |
Наслідки | Профілактика |
|
Бактеріальні ІПСШ |
||
| Гонорея |
У жінок гонорея може спричинити запалення органів малого таза, яке в 17 % є причиною безпліддя, у 10 % — позаматкової вагітності. |
Утримання від статевих стосунків. Взаємна подружня вірність,а також сексуальних партнерів. Використання презервативів. |
|
Хламідіоз (у чоловіків має назву «негонококовий уретрит») |
Як і при гонореї, у жінок може спостерігатися запалення органів малого таза. Якщо інфікована жінка народжує дитину, існує ризик розвитку в немовляти пневмонії або запалення очей. |
Те саме, а також для захисту новонародженого — повідомити лікарів. |
| Сифіліс |
За тиждень чи два шанкр може сам собою загоїтися, і хворий думає, що він здоровий. Однак у наступні 2—3 місяці розвивається вторинний сифіліс. Ця стадія також минає, але інфекція продовжує руйнувати організм. Через деякий час настає третя стадія хвороби, яка вражає життєво важливі органи й може спричинити смерть. |
Те саме з дотриманням правил особистої гігієни у побуті. |
|
Вірусні ІПСШ |
||
| Генітальний герпес |
Загальновизнано, що генітальний герпес особливо небезпечний для новонароджених, які були в контакті з вірусом під час пологів. У них можливі запалення очей, шкіри, центральної нервової системи, а в окремих випадках настає смерть. |
Утримання від статевих стосунків. Взаємна подружня вірність, а також сексуальних партнерів. Використання презервативів. Для захисту малюка — повідомити лікарів. Зазвичай матерям з активною формою герпесної інфекції призначають кесарів розтин |
| Генітальні бородавки |
Це захворювання особливо небезпечне для жінок. Вважають, що ВПЛ (вірус папіломи людини) спричиняє рак шийки матки, адже у крові 90 % жінок з таким діагнозом виявлено ВПЛ. |
Те саме. Рання діагностика і лікування бородавок допомагають запобігти утворенню злоякісних пухлин. За перших ознак захворювання треба негайно звернутися до лікаря. На жаль, у 80 % випадків бородавки з’являються знову, тому регулярний медичний огляд для інфікованих жінок має особливе значення. |
| ВІЛ-інфекція |
ВІЛ-інфекція — невиліковне захворювання. Існують препарати, що стримують розмноження вірусу і зменшують вірогідність його передачі від матері до дитини. Без цих препаратів ВІЛ-інфекція є смертельним захворюванням. |
Утримання від статевих стосунків. Взаємна подружня вірність, а також сексуальних партнерів. Використання презервативів. Уникання контактів із кров’ю інших людей. Для захисту дитини потрібне спеціальне лікування і штучне вигодовування. |
При всіх ІПСШ важливо звернутися до лікаря в перші дні після появи симптомів захворювання. Вчасно призначене лікування сприяє одужанню. Якщо цей час упущений або займаються самолікуванням, захворювання переходить у хронічну стадію. Дуже важливе одночасне лікування обох партнерів, щоб уникнути повторного зараження.
ВІЛ - це збудник захворювання ВІЛ-інфекції; вірус імунодефіциту людини, який викликає хронічне, довготривале інфекційне захворювання, яке називається ВІЛ-інфекцією. ВІЛ вражає тільки людський організм.
|
СНІД - остання стадія захворювання на ВІЛ-інфекцію:
|
ВІЛ — підступна і небезпечна інфекція. Водночас це дуже нестійкий вірус. Він може існувати лише в деяких рідинах організму. Щоразу, коли ці інфіковані рідини потрапляють у кров або на слизові оболонки іншої людини, є ризик інфікування. Шкіра зазвичай є надійним бар’єром для проникнення ВІЛ, але лише за умови її цілості, відсутності порізів, проколів, ранок, виразок.
Шляхи інфікування ВІЛ:
|
Статевий — під час незахищених статевих контактів. Через кров:
Від інфікованої матері до дитини — під час вагітності, пологів, вигодовування грудним молоком. |
Зараження ВІЛ-інфекцією відбувається при потраплянні в організм людини крові, сперми, вагінальних виділень або грудного молока від людини, яка живе з ВІЛ.
Інфекції, що передаються статевим шляхом, називають «воротами для ВІЛ-інфекції», адже для тих, хто має ІПСШ, ризик ВІЛ-інфікування у десятки разів більший. Це тому, що поблизу слизової оболонки концентруються уразливі для ВІЛ клітини імунної системи.
Як ВІЛ не передається. Багаторічний досвід епідемії свідчить, що вірус імунодефіциту людини НЕ передається через:
ВІЛ нестійкий у зовнішньому середовищі. Він гине у висохлих рідинах (крові, спермі або грудному молоці), не витримує нагрівання і обробки будь-яким дезінфекційним засобом, у тому числі спиртом, перекисом водню, йодом.
Знаючи шляхи зараження та умови інфікування ВІЛ, можна навчитися оцінювати рівень ризику інфікування у щоденних ситуаціях.
- Ризику нема — коли нема контакту з інфікованими рідинами або коли їх концентрація дуже низька (як при потраплянні інфікованої крові у басейн).
- Ризик низький (або теоретичний) — за незначного контакту з інфікованою кров’ю чи іншими рідинами організму, які містять ВІЛ.
- Ризик високий — за значного контакту з інфікованою кров’ю чи іншими рідинами організму, які містять ВІЛ.
Інфікування ВІЛ можна попередити, якщо:
|
Тестування на ВІЛ. За зовнішнім виглядом неможливо визначити, інфікована людина ВІЛ чи ні. Дізнатися свій ВІЛ-статус можна тільки пройшовши тестування на ВІЛ. Найпоширеніший метод тестування – імуноферментний аналіз (ІФА) виявляє наявність у крові антитіл до ВІЛ, які утворюються впродовж 1-3 місяців після інфікування. Тому обстежитися таким методом можна через кілька місяців після передбачуваного зараження. Проте зараз методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) можна визначити наявність вірусу в крові набагато раніше. На аналіз забирають невелику кількість крові з вени. Аналіз зазвичай буває готовий через кілька днів. Крім того, існують методи швидкого обстеження на ВІЛ, так звані експрес-тести, результати яких бувають готові через 20-30 хвилин. У цих тестах використовують зразки крові або слини чи сечі.
Обстеження на ВІЛ можна пройти у Центрах СНІДу, у спеціальних лабораторіях, поліклінках за місцем проживання. За бажанням на ВІЛ можна обстежитися анонімно.
До і після тестування на ВІЛ проводиться консультування, під час якого людині пояснюють, які можуть бути отримані результати, що вони означають і що робити, якщо у неї буде діагностовано ВІЛ-інфекцію. Результати тестування повідомляють тільки особисто.
Як ВІЛ вражає організм. Потрапивши в організм людини, ВІЛ може уразити тільки клітини, які мають на поверхні своїх оболонок специфічну білкову молекулу CD4 (сі ді чотири). Така молекула є на оболонці Т-лімфоцитів — клітин крові, що відповідають за мобілізацію імунної відповіді організму (для боротьби із захворюваннями) на входження в нього збудників різних інфекцій. Т-лімфоцити також називають CD4-лімфоцитами, або клітинами CD4. Проникаючи в ці клітини, вірус використовує їх для власного розмноження. Нові віруси виходять із клітин, руйнуючи їх, і проникають в інші клітини. Процес повторюється: все більше клітин CD4 гине і все більше вірусів накопичується в організмі людини. Організм дорослої людини, інфікованої ВІЛ, здатний упродовж кількох років успішно чинити опір вірусу та іншим хвороботворним мікробам. Однак поступово ВІЛ руйнує так багато клітин CD4, що організм не в змозі їх відновити, і його імунітет слабшає.
Перебіг захворювання на ВІЛ-інфекцію. Захворювання на ВІЛ-інфекцію охоплює три стадії: «період вікна», безсимптомний період і стадію СНІДу.
СНІД. У людини, інфікованої ВІЛ, тривалий час може не виявлятися жодних симптомів захворювання. ВІЛ руйнує імунну систему людини поступово і з часом (у більшості людей через 5-10 років) викликає стан, який називається “синдромом набутого імунодефіциту” (СНІД).
СНІД по-різному виявляється у різних людей. В одних простежуються виражені симптоми інфекцій верхніх дихальних шляхів, хвороб шлунково-кишкового тракту, в інших з'являються онкологічні захворювання та шкірні інфекції. Часто на тлі СНІДу люди починають хворіти на туберкульоз.
ВІЛ і народження дітей. Якщо не виконувати профілактичних заходів, ВІЛ передається від матері до дитини під час вагітності, пологів і при грудному вигодовуванні приблизно в 30-35 випадках зі 100. При своєчасно розпочатих і правильно проведених профілактичних заходах ризик інфікування немовляти можна звести до 1-2 %. Щоб вірус не передався дитині, вагітній жінці призначають спеціальні ліки, такі самі ліки дають новонародженому, а грудне молоко замінюють молочними сумішами. Повна відмова від грудного вигодовування з моменту народження дитини дає змогу унеможливити передачу ВІЛ через грудне молоко.
Лікування. Для підтримання нормального функціонування імунної системи людям з ВІЛ призначають спеціальні ліки — антиретровірусні препарати (АРТ – антиретровірусна терапія), які пригнічують розмноження вірусу в організмі. Своєчасний початок застосування АРТ дає змогу відновити імунітет й істотно уповільнити розвиток ВІЛ-інфекції і таким чином продовжити повноцінне життя людини на довгі роки.
Права ВІЛ-інфікованих забезпечує Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (2011 р.). Зокрема:
|
Стаття 4. Держава гарантує забезпечення: 1) пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків; 2) пропаганди здорового способу життя; 4) доступності та належної якості тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, у тому числі анонімного, з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить; 5) регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування; 6) включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів; 9) інформаційно-роз’яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції; 11) вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям; 13) реалізації послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ; 15) соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їхніх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг; Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ. 1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України. 2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту своїх прав. 3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження, позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на підставі однієї чи кількох ознак, пов’язаних з фактичною чи можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ. Стаття 24. Порушення законодавства у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку. |
Стигма (тавро) — уявлення, що існує в суспільстві, згідно з яким певні якості людей або їхня поведінка є ганебними й аморальними. Про СНІД склалося уявлення, що це хвороба тих, хто вживає ін’єкційні наркотики, працівників секс-бізнесу і гомосексуалів. Тому коли дізнаються, що хтось є ВІЛ-позитивним, до нього можуть ставитися з підозрою.
Однак це не лише хибна позиція, а й небезпечна. Адже частину людей, особливо на початку епідемії, було заражено під час переливання інфікованої крові або через нестерильні медичні інструменти. Діти інфікуються здебільшого ще до свого народження. Багато людей заразилися, перебуваючи у шлюбі і зберігаючи подружню вірність.
Найбільша небезпека стигми в тому, що людина може подумати: «Я не вживаю наркотиків і не працюю у секс-бізнесі. Мене це не стосується, мені нічого не треба знати про ВІЛ і СНІД». Але це не так! Найбільше ризикують люди, не обізнані зі шляхами передачі ВІЛ і методами захисту від нього або ті, які не хочуть застосовувати ці знання на практиці.
Стигма у дії — це вже дискримінація (порушення або позбавлення людини будь-яких її прав через колір шкіри, стать чи стан здоров’я). Дискримінація ВІЛ-позитивних людей має різні форми і прояви: від вимог ізолювати їх від суспільства до звільнень із роботи, неприйняття до школи, погроз і образ на їхню адресу.
Дехто вважає, що людей із ВІЛ треба ізолювати, як, наприклад, хворих на дизентерію. Проте, як уже зазначалося, ВІЛ — це інфекція, шляхи передачі обмежені, і тому в ізоляції хворих нема потреби. Ізоляція такої кількості людей була б жорстокою, а головне — безглуздою, оскільки не дала б жодних позитивних результатів. Якщо люди перенесуть відповідальність за свою безпеку на державу, а самі не захищатимуться (наприклад, під час статевих контактів), вони дуже ризикуватимуть. ВІЛ не має специфічних симптомів, наприклад таких, як висипка або інші зовнішні ознаки. Людина може багато років жити з ВІЛ, на вигляд бути цілком здоровою та, нічого не знаючи про це, інфікувати інших.
|
Причини стигми і дискримінації:
|
|
Наслідки стигми і дискримінації:
|
Стигма і дискримінація сприяють поширенню епідемії. Ці ганебні явища вбивають ВІЛ-позитивних людей у прямому значенні цього слова. Адже їхнє здоров’я залежить від стану імунної системи, а зневажливі висловлювання не лише принижують гідність людини, а й ослаблюють уражений вірусом імунітет. Це науково доведений факт.
Список використаних джерел:
- Що потрібно знати про репродуктивне здоров'я?—Режим доступу: http://reprohealth.info/ http://reprohealth.info/for/teenagers/growing/features
- Основи здоров'я: Підручник для 7 класу / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко.—К.: Алатон, 2016.
- Основи здоров'я: Підручник для 8 класу / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко.—К.: Алатон, 2016.
- Основи здоров'я: Підручник для 9 класу / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко.—К.: Алатон, 2017.
- Для тебе. Дівчатам від 13 до 18 / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.—К.: Алатон, 2003.
- Для тебе. Хлопцям від 13 до 18 / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.—К.: Алатон, 2003.