3.9 Стать і гендер

Зміст

Стать і гендер

Гендерні ролі та гендерна рівність

Гендерні стереотипи

Гендерна ідентичність

Гендерне і сексуальне насильство

Як уберегтися від сексуального насильства

 

Стать і гендер

 

 

 

Стать визначає, чи є людина чоловіком або жінкою. Вона зумовлена структурою генів і є поняттям біологічним.

Від статі залежить будова статевих органів, можливість стати матір’ю чи батьком, а також деякі інші ознаки: пропорції тіла (зріст, ширина плечей, об’єм стегон), розподіл жирових тканин, кількість волосся на тілі й на обличчі, особливості статевого дозрівання, м’язова сила, витривалість, риси обличчя, тембр голосу і навіть міміка й хода.

Ознаки статі формуються у процесі статевого розвитку людини від моменту зачаття до досягнення нею статевої зрілості.

Гендер (статева роль) поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві. Наприклад, у більшості культур жінкам приписують такі риси вдачі, як турботливість, поступливість, емоційність, а чоловікам — лідерство, стриманість.

Реальна поведінка конкретної людини може відповідати прийнятій у суспільстві, а може, навпаки, вважатися характерною для протилежної статі. Так, чоловіки бувають мужніми і турботливими, а жінки — ніжними й енергійними. У цьому немає нічого поганого. Понад те, вважається, що поєднання в одній людині традиційно чоловічих і жіночих рис характеру робить її повноцінною і надзвичайно дієздатною особистістю, яка вибирає стиль поведінки залежно від конкретної ситуації, а не обмежується тим, що відведено для її статі.

Ознаки статі: Ознаки гендеру:
  • з’являються самі собою (без зовнішнього впливу)
  • є універсальними, не залежать від країни, культури, релігії (наприклад, тільки жінки народжують дітей)
  • ніколи не змінюються в історичному процесі
  • властиві лише одній статі
  • є культурною традицією
  • істотно відмінні в різних країнах і навіть в одній країні (залежно від населеного пункту чи соціального прошарку)
  • можуть змінюватися з часом
  • властиві людям різної статі

 

Гендерні ролі та гендерна рівність

 

Від народження батьки виховують дитину відповідно до її статі. Щодо цього в усіх країнах існує чимало традицій. Наприклад, дівчаткам купують одяг рожевого кольору, а хлопчикам — блакитного; дівчаткам дарують ляльки, а хлопчикам — машинки.

Батьки заохочують поведінку дитини, яка відповідає їхнім уявленням про те, як мають поводитися хлопчики і дівчатка. Формування гендерних ролей відбувається і під впливом вихователів, учителів, церкви, сусідів, телебачення.

Поняття гендерної рівності означає, що всі люди мають свободу вибору для розвитку своїх здібностей без обмежень, пов'язаних із гендерними ролями та стереотипами.

Гендерна рівність виключає подвійні стандарти щодо чоловіків і жінок, тобто різне ставлення до людей залежно від їхньої статі та гендерної ідентичності. Гендерна рівність не скасовує статевих і гендерних відмінностей, але дозволяє кожній людині знайти свій спосіб самореалізації, визначити свій життєвий вибір незалежно від звичних гендерних стереотипів.

 

Гендерні стереотипи

 

Спрощені уявлення про те, як мають поводитися люди різної статі, який одяг носити і чим займатися, називають гендерними стереотипами.

Гендерні стереотипи відображають те, що є характерним для більшості людей тієї чи тієї статі, і не враховують індивідуальних особливостей. Наприклад, емоційність вважається характерною жіночою рисою, а стриманість — чоловічою. Однак є чимало емоційних чоловіків і стриманих жінок.

Прийняті у суспільстві гендерні стереотипи впливають не лише на те, чого дівчата і хлопці навчаються і чим займаються, а й на їхні стосунки, зокрема і статеві. Ці стереотипи визначають, як дівчата і хлопці повинні поводитися до одруження, хто з них має бути ініціатором стосунків, хто відповідає за можливі негативні наслідки (наприклад, вагітність).

Більшість гендерних стереотипів допомагають хлопчикам і дівчаткам підготуватися до соціальних ролей, які вони виконуватимуть у дорослому житті, — матері чи батька, чоловіка чи дружини. Проте частина гендерних стереотипів сформувалася дуже давно, в цілком інших історичних умовах. Багато з них застаріли й нерідко обмежують можливості людей у сучасному світі.

Деякі гендерні стереотипи особливо небезпечні, оскільки підвищують уразливість в умовах епідемії ВІЛ/СНІДу. На початку епідемії здавалося, що ризик інфікування ВІЛ для жінок мінімальний, оскільки вона стосувалася переважно чоловіків — споживачів ін'єкційних наркотиків. В останні десять років ситуація кардинально змінилася, і жінки з периферії епідемії перемістилися в її епіцентр. Коли епідемія виходить за межі споживачів наркотиків, найбільш постраждалою соціальною групою стають жінки, які інфікуються від своїх чоловіків і статевих партнерів.

 

Гендерна ідентичність

 

Гендерна ідентичність – це відчуття людиною своєї статі незалежно від того, чи є вона біологічно жінкою або чоловіком. Гендерна ідентичність формується у процесі виховання і соціалізації.

У два роки дівчатка і хлопчики знають свою стать, але не до кінця розуміють, що це означає. Дорослішаючи, дитина вчиться розрізняти стать навколишніх за зовнішніми ознаками: одягом, зачіскою, рисами обличчя. До семи років дитина усвідомлює незмінність своєї біологічної статі і починає формувати свої гендерні установки.

У підлітковому віці бурхливе статеве дозрівання, зміна форм тіла, романтичні переживання, еротичні бажання стимулюють формування гендерної ідентичності. Відбувається активне засвоєння норм поведінки і становлення характеру під впливом соціальних норм і очікувань.

Хлопчик-підліток, прагнучи показати свою мужність, не тільки займається спортом, виявляє рішучість, силу, а й активно демонструє інтерес до дівчаток і питань сексуальних стосунків. Якщо ж він уникає цього і у нього помічають «дівчачі» риси, то він неминуче стає мішенню для глузувань.

Дівчата в цей період турбуються про свій зовнішній вигляд та привабливість для протилежної статі. При цьому під впливом традиційних уявлень про жіночність вони помічають, що їх «слабкість» і «безпорадність» привертають увагу хлопчиків, яким хочеться виявити свої вміння і силу, виступити в ролі захисника і покровителя.

Підлітки починають орієнтуватися на ті стереотипи поведінки, що прийняті в їхньому середовищі й активно пропагуються масовою культурою. На сьогодні ідеалом дівчини може стати сильна, успішна і самостійна жінка. Дедалі рідше домінування чоловіка в любові, родині й колективі сприймається як норма. Нинішні підлітки і молоді люди більш ліберальні у своїх поглядах на сексуальність і гендерні ролі.

Процес формування гендерної ідентичності не завершується в юності, фактично він триває впродовж усього життя. Зі зміною суспільних уявлень про належну гендерну поведінку людина «підлаштовується» під нові очікування і правила.

 

Гендерне і сексуальне насильство

 

Насильство в ширшому розумінні ­– це примус людини зробити щось проти її волі. Розрізняють фізичне, психологічне, сексуальне, економічне і соціальне насильство. Неодмінною умовою можливого насильства є нерівність сил і статусу.

Гендерне насильство – це будь-яка форма насильства, спричинена через гендерну ідентичність. На Міжнародній доповіді ООН 2006 року про насильство щодо дітей було наголошено, що об'єктами сексуального та гендерного насильства і знущань з боку викладачів-чоловіків і хлопчиків-однокласників стають дівчатка, а також люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.

Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації є порушенням фундаментальних прав людини так само, як дискримінація за ознакою раси, статі, кольору шкіри, інвалідності або релігії.

Сексуальне насильство – це примус людини до сексуальних стосунків проти її бажання і волі.

Види сексуального насильства
Зґвалтування
  • статеві стосунки із застосуванням насильства чи загрози їх застосування;
Сексуальне насильство
  • образливі коментарі, натяки, погляди сексуального характеру;
  • демонстрування статевих органів;
  • небажані дотики й обмацування частин тіла;
  • підглядання;
  • обман, шантаж, залякування, щоб примусити до сексуальної близькості;
  • примус до проституції;
  • демонстрування порнографії;
Сексуальне насильство щодо дітей

примус або заохочення дітей до:

  • оголення;
  • сексуальних дотиків до тіла іншої людини;
  • до участі у дорослих «сексуальних іграх»;
Сексуальне домагання
  • вуличні домагання («Гей, красуне, як щодо розважитися?»);
  • дотики і притискання у громадському транспорті, на дискотеці, в черзі;
  • «знаки уваги» водіїв таксі, незнайомих людей у ліфтах, у купе потяга;
  • вульгарні жарти, зауваження, непристойні жести;
Сексуальна експлуатація
  • примус до занять проституцією;
  • систематичне використання однією людиною іншої для задоволення сексуальних потреб (надання сексуальних послуг).

 

Як уберегтися від сексуального насильства

 

Зменшити ризик потрапити в ситуацію, коли може відбутися сексуальне насильство, дітям і підліткам допоможуть такі поради:

  • знайомте з батьками своїх друзів, завжди говоріть батькам, куди і з ким ідете;
  • уникайте проводити час з людиною, з якою почуваєтеся незручно або некомфортно;
  • пам’ятайте, що відвертий одяг і надто розкута поведінка можуть спровокувати нездоровий інтерес;
  • двозначні натяки, багатозначні погляди, дотики можуть створити враження, що ви не проти інтимних стосунків;
  • уникайте їздити «автостопом», не підтримуйте розмову з малознайомими і нетверезими людьми, не беріть гроші або подарунки від незнайомців, не погоджуйтеся зайти до когось додому, коли там більше нікого нема;
  • здебільшого замах сексуального характеру на дітей / підлітків скоюють знайомі їм люди. Якщо хтось зі знайомих приділяє надто багато уваги, робить подарунки, потрібно розповісти про це батькам або іншому дорослому, якому довіряєте;
  • не погоджуйтеся на пропозицію друга або подруги провести час із незнайомими хлопцями або дівчатами, наприклад, у чиїйсь квартирі;
  • ніколи не заходьте в ліфт з незнайомою людиною, не сідайте в машину до незнайомців (навіть якщо за кермом жінка), не розмовляйте з незнайомими людьми на вулиці;
  • не залазьте в підвали і на горища; уникайте безлюдних і неосвітлених місць;
  • якщо вас переслідують на вулиці, не заходьте в незнайомі будинки і двори, біжіть туди, де багато людей і просіть по допомогу;
  • якщо вас схопили, переконайтеся, що насильник не озброєний (інакше будь-який опір може виявитися марним і небезпечним), кричіть і чиніть опір. При цьому краще кричати «Пожежа»—це відразу приверне увагу людей. Якщо вам затискають рот рукою, вкусіть за руку, постарайтеся вирватися і втекти.

 

Список використаних джерел:

  1. Мастерс У. Основи сексології / У. Мастерс, В. Джонсон, Р. Коллодні.– К.:Світ, 1998.
  2. Рада Європи (2011), Доповідь про дискримінацію на ґрунті сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Європі.— 2-ге видання.—Париж, Рада Європи.
  3. Відповідні заходи системи освіти на буллінг, викликаний гомофобією.— ЮНЕСКО, 2012 р.
  4. Сайт для підлітків "Дорослішаємо разом" [Електронний ресурс].—Режим доступу: http://sexualeducation.org.ua/My_Rights/Defence_violence/index.html