4.3. Освіта на засадах життєвих навичок

Зміст

 

Методика розвитку життєвих навичок

ООЖН як освітня технологія

Способи впровадження ООЖН

 

Наприкінці XX століття поняття життєвих навичок почали широко використовувати в документах міжнародних організацій та інститутів для визначення концептуального підходу до забезпечення психосоціального розвитку дітей і профілактики соціально обумовлених захворювань, шкільного булінгу, дискримінації, профілактики конфліктів та розбудови миру.

Були розроблені та набули поширення освітні програми профілактичної спрямованості, які допомагають ухвалювати поінформовані рішення, ефективно спілкуватися, керувати емоціями, долати труднощі, мотивують до здорового і продуктивного життя. У країнах, які потерпають від насилля та збройних конфліктів, упроваджують програми з профілактики конфліктів та розбудови миру.

Цей підхід виник як альтернатива інформаційно-просвітницькому підходу, що довів свою неефективність у вирішенні означених завдань, і обґрунтував потребу формування у дітей поведінкових навичок, які дозволяють успішно вирішувати завдання інтеграції в суспільство і самозахисту від ризиків.

 

Методика розвитку життєвих навичок

 

Методика розвитку життєвих навичок є синтезом найуспішнішого педагогічного досвіду і досягнень психологічної науки. Вона гармонійно поєднує функції виховання (формування ідентичності, цінностей та переконань) і розвиток соціально-психологічних компетентностей (життєвих навичок) учнів. Ця технологія повною мірою реалізує компетентнісний підхід до навчання, визначений концепцією Нової української школи як найбільш відповідний вимогам сучасного світу.

В основі цієї методики — повага до загальнолюдських цінностей і захист прав людини. Вона налаштовує на усвідомлення прав і обов’язків людини, розуміння прав інших людей і повагу до них, виховує гідність, миролюбність, справедливість, колективізм, почуття відповідальності, впевненість у власних силах, толерантність (визнання того, що всі люди різні, що існують різні культури), інші позитивні якості. Її відмінність від традиційних методів виховання у тому, що формування особистої системи цінностей відбувається не через моралізаторство, а завдяки добровільному прийняттю через усвідомлення їх реальної вигоди.

На відміну від багатьох традиційних педагогічних методів і підходів, розвиток життєвих навичок має на меті позитивні зміни у поведінці учнів. Тому він передбачає зміни не лише у знаннях, а й у ставленнях і навичках, які стимулюватимуть ці бажані поведінкові зміни.

 

 

Навчання життєвих навичок відтворює природні процеси, спираючись на які діти вчаться жити в соціумі. Цей процес відбувається через спостереження, моделювання та соціальну взаємодію. Встановлено, що навички найкраще засвоюються у процесі спостереження і негайного відтворення. А закріплення навичок відбувається тоді, коли люди на практиці (в ігровій або в реальній ситуації) відпрацьовують поведінкові моделі і стикаються з позитивними або негативними результатами своїх дій.

Навчання на засадах життєвих навичок реалізує концепцію особистісно зорієнтованого навчання і виховання. Ця методика враховує вікові й індивідуальні особливості учнів, етнічні, релігійні та соціально-економічні аспекти їхнього життя, передбачає делікатне ставлення до ґендерних питань. Вона спрямована на задоволення природних потреб дітей, підлітків і молоді, адже ігнорування цього призводить до зниження рівня загального благополуччя, виникнення поведінкових ризиків і проблем.

Навчання здійснюється на ситуаціях, наближених до реального життя, з урахуванням рівня розвитку дітей, їхніх потреб і проблем. Однак методика розвитку життєвих навичок враховує не лише актуальні потреби і проблеми, а й ті, що незабаром виникнуть у зоні їх найближчого розвитку.

Перевага віддається інтерактивним, а не інформативним формам навчання; останні досі переважають у школі і , безумовно, є корисними, але не здатні повністю забезпечити зміни у ставленнях і поведінці учнів. На відміну від звичайних уроків, коли вчитель переважно говорить, а учні слухають, широко застосовуються інтерактивні методи, які передбачають активну участь кожного, творчу співпрацю учнів між собою і з учителем. Тому програми формування життєвих навичок передбачають активне використання інтерактивних методів навчання: моделювання ситуацій, рольові ігри, дискусії, мозкові штурми.

 

 

ООЖН як освітня технологія

 

З середини ХХ століття у педагогічному лексиконі з’явилися такі поняття, як «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітня технологія». Згідно з тлумачним словником, технологія – це сукупність прийомів, застосовуваних у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві. Оскільки, на думку О. М. Пєхоти [1], педагогіка є не лише наукою і не тільки мистецтвом, а насамперед прикладною дисципліною, тому, як і всі прикладні дисципліни, вона мусить бути технологічною.

Освітня технологія – це технологічний ланцюжок дій, операцій і комунікацій, послідовність виконання яких сприяє оптимізації освітнього процесу, гарантує досягнення визначеної мети та конкретних очікуваних результатів і який може бути відтворений у широких масштабах без втрати результативності. Органічною частиною будь-якої освітньої технології є діагностичні процедури, що містять критерії, показники та інструменти вимірювання результатів діяльності.

ООЖН (Освіта на Основі розвитку Життєвих Навичок) – це освітня технологія, яка забезпечує впровадження методики розвитку життєвих навичок. Педагогічну ООЖН-технологію впроваджено у понад 80 країнах світу. В Україні вона вважається найбільш адекватним підходом у впровадженні обов’язкового шкільного предмета «Основи здоров’я», а також для факультативних курсів профілактичного спрямування. Впровадження ООЖН у навчальні плани шкіл України було оцінено міжнародними експертами як «видатне досягнення». У таблиці нижче наведено основні характеристики успішно апробованої в Україні ООЖН -технології.

 

Ознаки ООЖН технології
Теоретичне і методичне підґрунтя ООЖН-технології
  • Концепція особистісно зорієнтованого виховання
  • Концепція Школи, дружньої до дитини
  • Педагогічні технології: синтез технологій колективного, інтерактивного, розвивального навчання, створення ситуації успіху, а також ігрових, проектних та ІКТ-технологій
Досвід успішного впровадження в Україні

Обов'язковий предмет «Основи здоров'я» (1—9 класи)

Факультативні курси:

  • «Корисні звички» (1—4 класи)
  • «Я — моє здоров’я, моє життя» (5—6 класи)
  • «Захисти себе від ВІЛ» (10—11 класи, ПТНЗ, ВНЗ)
  • «Вчимося жити разом» (1-10(11) класи)
Методи і форми навчання Поєднання індивідуальних, групових і фронтальних форм, методів і прийомів, що забезпечують активну участь, партнерську взаємодію суб’єктів освітнього процесу, враховують індивідуальні особливості і стилі навчання, максимально грунтуються на особистому досвіді учнів
Вимоги до підготовки педагога
  • Знання принципів і теоретичних засад превентивної освіти та змісту впроваджуваного курсу (програми)
  • Знання концепції життєвих навичок, методики розвитку життєвих навичок, складників педагогічної технології ООЖН (освіти на основі розвитку життєвих навичок)
  • Володіння інтерактивними методами викладання
  • Досвід практичного відпрацювання базових тренінгів за курсом (програмою)
Вимоги до навчально- методичних матеріалів
  • Спрямовані на розвиток психосоціальних (життєвих) навичок
  • Містять тематику, відповідну до віку
  • Враховують природні потреби учнів
  • Зміст підручників і посібників наближено до реального життя
  • Написані мовою, зрозумілою для цільової аудиторії
  • Є комплектними (видання для вчителя, учнів, батьків)
Вимоги до організації освітнього процесу
  • Заняття проводить підготовлений педагог
  • Є приміщення, що підходить для застосування інтерактивних методів навчання (роботи в загальному колі, дискусій у малих групах, рухливих вправ тощо)
  • Педагог використовує інтерактивні методи навчання
  • Учні забезпечуються навчальними матеріалами (підручниками, робочими зошитами або роздавальними матеріалами)
  • Перед або одночасно з упровадженням курсу (програми) проводять презентаційний тренінг для педагогічного колективу для демонстрування ефективності педагогічної ООЖН -­технології
  • Проводять презентаційні тренінги для батьків для розбудови партнерства з сім'єю
  • У навчальному закладі діють правила, розроблені за участю учнів та батьків, які забезпечують сприятливу психологічну атмосферу та забороняють агресивну поведінку і вживання психоактивних речовин
  • Здійснюється підготовка волонтерів для допомоги вчителеві та проведення роботи серед однолітків за методом «рівний — рівному»
  • Здійснюється анкетування учнів за процедурою «ДО» і «ПІСЛЯ» для оцінки ефективності навчання

 

 

Способи впровадження ООЖН

 

Формування життєвих навичок розглядають як важливий компонент освіти в сучасному світі. Зазначають, що програми розвитку життєвих навичок матимуть найбільшу ефективність під час інтеграції в обов’язковий предмет шкільного навчального плану, тобто наявність у ньому предмета-носія.

Включення тематики ЖН у програму багатьох навчальних предметів було багаторазово апробоване і визнано неефективним, адже потребувало навчання великої кількості вчителів, які були змушені на додаток до основної програми впроваджувати тематику і методи, не властиві для їхнього основного предмета (дисципліни).

Найкращим предметом-носієм для ЖН було визнано ті, які мають на меті розвиток соціальної, громадянської активності та мотивацію до здорового способу життя. Це, наприклад, «Health education» (США, Канада, Фінляндія, Естонія), «Social and personal education» (Велика Британія), «Sexual education» (більшість країн Європейського Союзу), «Основи здоров’я» (Україна).

Практика засвідчує, коли програми з навчання життєвих навичок є обов'язковим складником навчального плану, то учні часто вибирають додаткові дисципліни (факультативні курси) з розвитку ЖН або вивчають їх у позаурочний час, що свідчить про наближеність цих програм до реальних потреб дітей та молоді.

Програми та навчальні курси з розвитку життєвих навичок розробляють і впроваджують як державні освітні інституції, так і громадські організації або приватні особи, які пропонують їх державним органам влади, отримують відповідну акредитацію і виступають партнерами освітніх установ в реалізації означених програм.

Усі ці аспекти знайшли відображення в удосконаленні змісту освіти в загальноосвітніх закладах України, де з початку 2000-х років розроблено та успішно впроваджено програми і навчально-методичне забезпечення предмета «Основи здоров’я» для початкової та основної школи, а також десятки факультативних курсів на засадах розвитку ЖН, головною метою яких є формування в учнів сприятливих для здоров’я життєвих навичок, правової, екологічної, психологічної культури, громадянської активності та підприємливості.

Список використаних джерел:

  1. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; за заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с.
  2. Воронцова Т. В. Основи здоров'я. 5 клас: Посібник для вчителя / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.—К.: Алатон, 2013. http://autta.org.ua/files/resources/pos_dlya_vch_5_kl_ukr.pdf.
  3. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.— Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3