1.2 Здоров’язбережна компетентність і превентивна освіта

Зміст

Поняття здоров’язбережної компетентності і превентивної освіти

Складники здоров’язбережної компетентності

Мета й очікуванні результати шкільної превентивної освіти

Зміст і методи формування дітей та підлітків здоров’язбережної компетентності 

 

 

Поняття здоров’язбережної компетентності і превентивної освіти

 

 
 

Здоров’язбережна компетентність – це здатність людини планувати і реалізовувати свою життєдіяльність у спосіб, сприятливий для здоров’я і безпеки самої людини та її соціального оточення.

 
   

 

Здоров’язбережної компетентності набувають через формування сприятливих для здоров’я знань, умінь, ставлень (психологічних установок, принципів, цінностей, вірувань, прагнень). У сучасному світі розвиток здоров’язбережної компетентності дедалі частіше відбувається через упровадження превентивної освіти.

 

 
 

Превентивна освіта – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психологічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування в неї відповідальної поведінки, імунітету до можливих негативних впливів соціального оточення; профілактику чи корекцію негативних проявів поведінки.

 
   

 

Складники здоров’язбережної компетентності

 

Важливими складовими здоров’язбережної компетентності є сприятливі для здоров’я спеціальні та психосоціальні (життєві навички).

До психосоціальних компетенцій (життєвих навичок) належать: позитивна самооцінка, самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі, аналіз проблем і прийняття зважених рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, співчуття, розв’язання конфліктів, протистояння негативним соціальним впливам тощо.

До спеціальних компетенцій належать: санітарно-гігієнічні навички, раціональне харчування, рухова активність, загартування, організація режиму праці та відпочинку, надання першої допомоги тощо.

Далі в таблиці наведено перелік спеціальних та життєвих навичок та їх складових.

 


  Різновид навичок Складники навичок (уміння, звички тощо)
Навички, що сприяють фізичному здоров’ю Навички раціонального харчування
  • дотримання режиму харчування;
  • уміння складати харчовий раціон з урахуванням реальних можливостей, потреб та корисності;
  • уміння визначати і зберігати високу якість харчових продуктів.
Навички рухової активності
  • виконання ранкової зарядки;
  • регулярні заняття фізичною культурою, руховими іграми, фізичною працею.
Санітарно-гігієнічні навички
  • навички особистої гігієни;
  • уміння виконувати гігієнічні процедури (доглядати за шкірою, зубами, волоссям тощо).
Режим праці та відпочинку
  • уміння чергувати розумову і фізичну активність;
  • уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.
Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю Навички ефективного спілкування
  • уміння слухати;
  • уміння чітко висловлювати свої думки;
  • уміння виражати свої почуття;
  • уміння просити про послугу або по допомогу;
  • володіння невербальними засобами спілкування (жести, міміка, інтонація тощо);
  • уміння адекватно реагувати на критику.
Навички співчуття
  • уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
  • уміння висловити це розуміння;
  • уміння зважати на почуття інших людей;
  • уміння допомагати та підтримувати.
Навички розв’язання конфліктів
  • уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
  • уміння толерантно розв’язувати конфлікти поглядів;
  • уміння розв’язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.
Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації
  • уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти під час загрози насилля; обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;
  • уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;
  • навички впевненої поведінки, зокрема й застережливих дій щодо ВІЛ/СНІДу.
Навички спільної діяльності та співпраці
  • уміння працювати в команді;
  • уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну діяльність;
  • уміння визнавати внесок інших у спільну роботу.
Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю Самоусвідомлення та самооцінка
  • позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив;
  • уміння реально оцінювати свої здібності та можливості;
  • адекватна самооцінка;
  • уміння адекватно сприймати оцінки інших людей.
Навички самоконтролю
  • уміння правильно виражати свої почуття;
  • уміння контролювати прояви гніву, долати тривогу;
  • уміння переживати невдачі;
  • уміння раціонально планувати час.
Мотивація успіху та тренування волі
  • уміння зосереджуватися на досягненні мети;
  • розвиток наполегливості та працьовитості;
  • установка на успіх і віра в себе.
Аналіз проблем і ухвалення рішень
  • уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення;
  • здатність сформулювати кілька варіантів розв’язання проблеми;
  • уміння передбачити наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей;
  • уміння оцінювати реальність кожного з варіантів, ураховуючи власні можливості та життєві обставини;
  • здатність вибирати оптимальні рішення.
Визначення життєвих цілей і програм
  • уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями;
  • уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час;
  • уміння планувати свою діяльність, ураховуючи аналіз можливостей і обставин.

 

Мета й очікувані результати шкільної превентивної освіти

 

Мета шкільної превентивної освіти – мотивувати і підготувати дітей та підлітків дотримуватися моделей поведінки, сприятливих для особистого, сімейного і суспільного здоров'я, безпеки, добробуту та сталого розвитку.

Узагальнені очікувані результати шкільної превентивної освіти представлені у таблиці.

Результат 1.  Учні розуміють сучасні концепції здоров’я і безпеки, пов'язані зі зміцненням здоров'я, профілактикою захворювань і травматизму.

Обґрунтування. Сприймання основних концепцій здоров'я, безпеки і шляхів їх досягнення створює основу для зміцнення здоров'я та посилення здорової поведінки серед молоді. Цей результат включає в себе основні концепції, основані на доведених теоріях і моделях впливу на поведінку в контексті здоров'я і безпеки. Критерії досягнення цього результату включають як індикатори зменшення ризику, так і індикатори зміцнення здоров’я.

Результат 2. Учні досліджують вплив сім'ї, однолітків, культури, засобів масової інформації, технологій та інших чинників на здорову поведінку.

Обґрунтування. Здоров'я залежить від безлічі позитивних і негативних впливів у суспільстві. Цей результат фокусується на виявлення та розуміння різних внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на поведінкові практики серед молоді, зокрема й на особисті цінності, переконання та прийняття норм поведінки.

Результат 3. Учні демонструють здатність знаходити достовірну інформацію, корисні продукти і послуги для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Доступ до достовірної інформації для зміцнення здоров'я та просування здорових товарів і послуг має вирішальне значення у профілактиці, ранньому виявленні та розв’язанні проблем зі здоров'ям. Цей результат фокусується на тому, як визначити й отримати доступ до надійних ресурсів та відмовитися від неперевірених джерел. Навички аналізу, порівняння та оцінки альтернативних варіантів ресурсів дає змогу учням досягти грамотності в питаннях здоров'я.

Результат 4. Учні демонструють здатність використовувати навички міжособистісного спілкування для зміцнення здоров'я та запобігання або зниження ризику для здоров'я.

Обґрунтування. Ефективне спілкування поліпшує особисте, сімейне і громадське здоров'я. Цей результат фокусується на тому, як відповідальні люди використовують вербальні й невербальні навички спілкування, для того щоб розвивати і підтримувати здорові особисті стосунки. Здатність організовувати і передавати інформацію та почуття є основою для зміцнення міжособистісних стосунків, запобігання конфліктам або їх конструктивного розв’язання.

Результат 5.  Учні демонструють здатність застосовувати навички ухвалення рішень для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Навички ухвалення рішень потрібні для того, щоб визначати, впроваджувати і підтримувати поведінкові практики, сприятливі для здоров'я і безпеки. Цей результат містить основні кроки, які потрібні для ухвалення здорових рішень. У контексті зміцнення здоров’я процес ухвалення рішень дозволяє людям співпрацювати з іншими для зменшення ризиків та поліпшення якості життя.

Результат 6.  Учні демонструють здатність використовувати навички постановки мети для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Навички цілепокладання потрібні для того, щоб допомогти учням визначати, приймати і дотримуватися здорового способу життя. Цей результат включає в себе критично важливі кроки, потрібні для досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей щодо здорового способу життя. Ці навички дають людям змогу мати прагнення і складати плани на майбутнє.

Результат 7. Учні демонструють здатність дотримуватися здорової поведінки та запобігати або знижувати ризики для життя і здоров'я.

Обґрунтування. Поведінкова практика зміцнення здоров’я може зробити внесок у поліпшення якості життя. Багатьох захворювань і травм можна запобігти через зменшення шкідливої ризикованої поведінки. Цей результат сприяє прийняттю особистої відповідальності за своє здоров'я і заохочує дотримуватися практик здорового способу життя.

Результат 8.  Учні демонструють здатність пропагувати зміцнення особистого, сімейного і громадського здоров'я.

Обґрунтування. Адвокаційні навички допомагають учням посилити соціальні норми щодо здорового способу життя. Цей результат допомагає молоді розвивати важливі життєві навички пропаганди здоров'я і заохочення інших до здорового способу життя.

 

Зміст і методи формування у дітей та підлітків здоров’язбережної компетентності

 

Узагальнений зміст шкільної превентивної освіти наведено у таблиці.

Тематичні блоки превентивної освіти Зміст тематичних блоків
Життя і здоров’я людини Безпека, здоров’я, здоровий спосіб життя, безпека життєдіяльності
Розвиток дитини (фізичний, психічний, соціальний)
Фізичне здоров’я Особиста гігієна
Рухова активність і загартування
Раціональне харчування
Режим праці і відпочинку. Профілактика «шкільних захворювань»
Соціальне здоров’я Соціальне середовище і здоров'я Ефективне спілкування
Соціальна взаємодія (культура взаємин між статями, робота в команді, співчуття, мирне розв’язання конфліктів)
Протидія соціальному тискові й дискримінації
Профілактика соціально небезпечних захворювань і шкідливих звичок
Безпечне довкілля Небезпечні місця і ситуації
Безпека у школі
Побутова безпека
Дорожня безпека
Пожежна безпека
Соціальна безпека
Безпека на природі
Надзвичайні й екстремальні ситуації
Надання невідкладної допомоги
Психічне та духовне здоров’я Позитивна ідентичність (розвиток самоповаги і поваги до інших людей)
Емоційне благополуччя (самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі)
Інтелектуальне благополуччя (уміння вчитись, аналіз проблем і ухвалення рішень, критичне і творче мислення)
Духовне благополуччя (орієнтування на загальнолюдські цінності, пізнавальні, естетичні, етичні потреби, потребу в самореалізації)


Методи навчання. Сприятливі для здоров’я навички учні набувають у процесі діяльнісного (компетентнісного) підходу до навчання. Компетентнісний підхід передбачає використання на уроках основ здоров’я інтерактивних методів, що забезпечують: активну участь кожного учня; творчу співпрацю між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди тощо.

 

Список використаних джерел:

  1. Березюк О. В. Організація профілактичної роботи у навчальних закладах. Посібник для адміністраторів системи освіти / О. В.Березюк, Т. В. Воронцова, О. В. Єресько, В. С. Пономаренко, І. А. Скорбун. — К.: Здоров'я через освіту, 2014. — 128 c.
  2. Соціальні детермінанти здоров'я і благополуччя підлітків. Дослідження «Поведінка дітей шкільного віку у випадку охорони здоров'я»: міжнародний звіт за результатами обстеження 2009–2010 рр. — (Серія «Політика охорони здоров'я дітей і підлітків»).— Вип. 6 / під ред. Currie C та ін. — Копенгаген: Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2012.— 253 c.