1.3 Новітня історія профілактичної освіти

Зміст

Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»

FRESH: універсальна рамка для ефективного забезпечення здоров'я у школах

Школи сприяння здоров'ю

Школи, дружні до дитини

Статева освіта і клініки дружні до молоді

 

 

Рекомендації щодо здорового способу життя мають тисячолітню історію, але узгоджені рамки системних дій держав із реалізації превентивної освіти були сформовані лише у 2000-му році.

 

 

На Всесвітньому форумі з освіти, що відбувся в Дакарі (Сенегал) у квітні 2000 року, міжнародне співтовариство підтвердило свою головну мету – забезпечення якісної базової освіти для всіх.

В ухвалених на форумі «Дакарських рамках дій» представлені цілі та стратегії щодо виконання цього завдання до 2015 року. Зокрема, однією з важливих умов здійснення права дітей на отримання базової освіти є створення «безпечного, здорового, інклюзивного навчального середовища, що сприяє успішному навчанню і досягненню чітко визначених рівнів успішності для всіх при справедливому забезпеченні ресурсами».

Відповідно до Дакарських рамок дій мають бути забезпечені: відповідне водопостачання і належні санітарно-гігієнічні умови; доступ до служб охорони здоров'я і харчування; політика і кодекси поведінки, які сприяють поліпшенню фізичного, психосоціального й емоційного стану викладачів і учнів; зміст і практика освіти, яка сприяє засвоєнню знань, соціальних установок, цінностей і життєвих навичок, потрібних для зміцнення самоповаги, здоров'я і особистої безпеки [1].

 

 

 

Відповідно до Дакарських рамок дій учасники Всесвітнього форуму за освітнім напрямком схвалили підготовлені Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Світовим банком єдині рамки дій, спрямованих на охорону здоров'я школярів – FRESH (Focusing resources on effective school health, що в перекладі з англійської означає фокусування ресурсів на ефективне забезпечення охорони здоров'я у школах).

Мета ініціативи FRESH полягає в підтримці ефективних, реалістичних і орієнтованих на результат програм охорони здоров'я для того, щоб школи стали більш здоровим місцем для навчання, з одного боку, а також місцем, де діти навчаться бути здоровими, – з другого. Ці програми покликані забезпечити дітям вступ до школи та навчання, отримання знань, а також розвиток життєвих навичок і прийняття моделі здорового способу життя [4, 9].

Концепція FRESH будується на чотирьох основних компонентах (програмних принципах), які повинні здійснювати у всіх школах: політика рівного доступу до охорони здоров'я у школах; безпечне освітнє середовище; освіта у сфері здоров'я на засадах формування навичок; послуги в галузі охорони здоров'я і харчування у школах.

 

Реалізація політики рівного доступу до охорони здоров'я у школах передбачає наявність національних стандартів і норм для охорони і зміцнення здоров'я та безпеки учнів і викладачів і дотримання їх у всіх освітніх установах. Така політика спрямована на забезпечення безпеки всіх учасників освітнього процесу і створення сприятливого клімату в навчальному закладі спільними зусиллями адміністрації, педагогів, учнів, батьків і місцевої громади.

Безпечне освітнє середовище забезпечує як фізичну, так і емоційно-психологічну безпеку учасників освітнього процесу.

Фізичне середовище – вся територія і шкільні приміщення, включно з навчальними класами, приміщеннями для заняття спортом, проведення заходів, а також роздягальні, туалетні та душові кімнати, їдальня та інші, мають бути тими місцями, де суворо дотримуються відповідних санітарно-гігієнічних умов і де школярам не загрожують небезпека, хвороби, фізична шкода або травми.

Емоційно-психологічну безпеку учнів і вчителів забезпечує сприятливий шкільний клімат. Перший крок до створення такого клімату – запобігання всім формам насильства: тілесних покарань, бійок, цькування, знущання, сексуального та гендерного насильства, дискримінації за будь-якою ознакою.

Освіта у сфері охорони здоров'я має здійснюватися на підставі формування навичок. Такий підхід забезпечує не тільки одержання знань, а й формування ставлень (психологічних установок і ціннісних орієнтирів) і потрібних у повсякденному житті когнітивних навичок (здатності розв’язувати проблеми, творчого і критичного мислення, вміння ухвалювати рішення), емоційних навичок (самоусвідомлення та розбудови самооцінки, вміння володіти собою і керувати стресами), а також навичок міжособистісних взаємин (ефективної комунікації, кооперації та вміння домовлятися і розв’язувати конфлікти).

За  визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, життєві навички є здатністю до адаптації і практики позитивної поведінки, що дає змогу людям ефективно розв’язувати проблеми і долати повсякденні труднощі. Зокрема, життєві навички включають в себе вміння і навички міжособистісного спілкування, які допомагають людям ухвалювати поінформовані рішення, мислити критично і творчо, ефективно спілкуватися, будувати здорові взаємини, співпереживати, справлятися з життєвими проблемами, вести здоровий і продуктивний спосіб життя. Життєві навички можуть бути спрямовані на особисті дії або дії щодо інших людей, а також на дії зі зміни навколишнього середовища для того, щоб зробити його сприятливим і безпечним для здоров'я [3].

 

Послуги в галузі охорони здоров'я у школі дають змогу здійснювати диспансерний нагляд за станом здоров'я школярів, своєчасно виявляти проблеми зі здоров'ям і скеровувати учнів до фахівців. Забезпечення школярів повноцінним і збалансованим харчуванням не лише сприяє збереженню і зміцненню здоров'я, а й підвищує успішність.

FRESH – це комплексна, всеосяжна рамкова ініціатива, спрямована на розвиток охорони здоров'я у школах, яка може реалізовуватися замість або паралельно з іншими відомими ініціативами, такими як «Школи сприяння здоров'ю» та «Школи, дружні до дитини» [4, 9].

 

 

Всесвітня організація охорони здоров'я ініціювала розробку програми зі створення шкіл, які сприяють зміцненню здоров'я в усьому світі. У країнах Європи ця ініціатива розвивається за підтримки Європейського регіонального Бюро ВООЗ, Європейської ради та Комісії Європейського співтовариства щодо розвитку європейської мережі шкіл сприяння здоров'ю. Школи, що реалізують політику сприяння здоров'ю, підвищують можливості дітей і дорослих щодо забезпечення безпечного і сприятливого для здоров'я соціального, фізичного та психологічного середовища, сприяють формуванню в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я довколишніх. У школах сприяння здоров'ю учні набувають і закріплюють особистісні й соціальні навички та спрямовані на здоровий спосіб життя поведінкові установки, які також сприяють підвищенню їхньої академічної успішності.

Школи сприяння здоров'ю мають на меті: забезпечити у навчальних закладах сприятливі для здоров'я умови для роботи і навчання через відповідний благоустрій шкільних приміщень, ігрових майданчиків і їдалень, ужиття належних заходів безпеки тощо; сприяти формуванню почуття відповідальності за здоров'я окремих людей у сім'ях та серед населення загалом; заохочувати формування здорового способу життя та запропонувати як учням, так і шкільному персоналові реалістичний і привабливий діапазон можливостей для оздоровлення свого способу життя; дати змогу всім школярам найповніше розкрити свій фізичний, психологічний і соціальний потенціал, а також сприяти формуванню почуття впевненості в собі; поставити чіткі завдання щодо зміцнення здоров'я і забезпечення безпеки для всього шкільного колективу (учнів і дорослих, які працюють у школі); сприяти формуванню добрих взаємин між викладацьким складом і учнями, між самими учнями, а також між школою, сім'єю і місцевою громадою; забезпечити ефективне використання наявних на місцевому рівні ресурсів для підтримання роботи, спрямованої на зміцнення здоров'я; розробити комплексну і послідовну програму профілактичної освіти, що передбачає використання педагогічних методів, які сприяють активній участі в ній самих учнів; дати учням можливість здобути теоретичні знання і практичні навички, потрібні для ухвалення раціональних рішень, що стосуються їхнього здоров'я, а також для охорони й оздоровлення їх навколишнього фізичного середовища; сприяти формуванню більш широкого погляду на медичні кабінети у навчальних закладах як на додатковий ресурс для проведення санпросвітницької роботи, що допомагає учням стати обізнанішими користувачами послуг сектора охорони здоров'я [2].

 

 

 

Розвиток шкіл сприяння здоров'ю – крок до реалізації ширшої концепції Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Школа, дружня до дитини». Це школа, в якій створюється середовище якісного й ефективного навчання з відповідними фізичними умовами, політикою і послугами. Школи, дружні до дітей, охоплюють усіх дітей, у них панує атмосфера захищеності та турботи про здоров'я учнів, відчувається уважне ставлення до гендерних питань, тут з повагою ставляться до інтересів учнів, досвіду і потреб; серйозно підходять до змісту навчального плану і процесу навчання, умов навчання у класі і шкільному середовищі, до розробки методів оцінки результатів навчання, які б не травмували.

Школи, дружні до дитини, покликані допомогти дітям у формуванні навичок, потрібних у сучасному мінливому світі, щоб поліпшити їхнє здоров'я і благополуччя, створити безпечне середовище, підвищити мотивацію вчителів і суспільства до підтримки освіти. Кінцевою метою” Школи, дружньої до дитини” є всебічний розвиток усіх дітей і повна реалізація творчого потенціалу учнів.

 

Школа, дружня до дітей: Здорова і безпечна для дітей – забезпечена належними санітарними умовами: свіжою питною водою, чистими і теплими туалетами, доступним і корисним харчуванням. Надає рівні можливості для всіх – сприймає всіх дітей однаково, незалежно від їхньої статі, соціального статусу, культурного походження, віросповідання або стану здоров'я. Забезпечує якісну освіту – розширює горизонти навчання дитини, формує навички та вміння у всіх сферах навчання, забезпечує навчальним планом і програмами відповідно до віку, враховує індивідуальні особливості учнів, різні стилі навчання, підтримує активне навчання і критичне мислення, ознайомлює дітей з інформаційними технологіями, забезпечує навчання життєвих навичок із професійними, компетентними і вмотивованими вчителями. Захисна і турботлива – враховує інтереси учнів, оберігає їх від ризикованої поведінки, захищає від надзвичайних ситуацій природного, техногенного або соціального походження. Залучає учнів, сім'ї та місцеві громади – цінує і стимулює участь батьківських комітетів та шкільного самоврядування у плануванні шкільних заходів; надає освітні послуги дорослому населенню, є освітнім центром громади [5].

 

 

 

У 60-ті роки минулого століття цінності і норми, пов'язані з сексуальністю, почали змінюватися спочатку в Європі і Америці, а потім і в інших країнах світу. Сексуальність стала темою відкритих громадських дискусій. Статева поведінка стала більш вільною. Період життя між дитинством і зрілістю подовжується. Для нього стали характерними дедалі більша незалежність від батьків, сексуальні контакти і спільне проживання не у шлюбі. Молоді люди вступали у статеві стосунки в 16-18 років, а до 25 років у багатьох із них уже було кілька сексуальних партнерів. Вступ до шлюбу стали відкладати до 25-30 років.

У цей тривалий період часу– від настання статевої зрілості до встановлення стабільних статевих стосунків– юнаки й дівчата зазнавали подвійної небезпеки, а саме: зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, і переривання небажаної вагітності.

Щоб уберегти підлітків від ранньої і небезпечної для здоров'я вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), у Європі, починаючи з 60-х років минулого століття, почали впроваджувати програми сексуальної освіти, або статевого виховання. Вперше вони стали обов'язковим предметом у школах Швеції в 1955 році. У Німеччині обов'язкове статеве виховання у школі ввели у 1968 році, а в Австрії, Данії і Фінляндії – у 1970 році. Тими самими роками його стали впроваджувати у нідерландських і швейцарських школах.

Одночасно почали відкривати безкоштовні консультації для підлітків із питань, пов'язаних із контрацепцією і плануванням сім'ї. У 1980-ті роки сексуальна освіта набула поширення у Франції, Великій Британії, а трохи пізніше— в Іспанії, Італії та Португалії. У 1990-ті вона стала обов'язковою у Бельгії, Греції, Латвії, Естонії та Словаччині. Найпізніше обов'язкового статусу вона набула в Ірландії у 2003 році.

На думку експертів, найвдаліші програми сексуальної освіти реалізуються у Фінляндії, Швеції й Данії, у Франції та Німеччині, а також у Бельгії й Нідерландах. Ці програми охоплюють широке коло питань, їх викладають спеціально підготовлені вчителі в рамках обов'язкових предметів із залученням батьків.

Наприкінці 1990-х років у Фінляндії через економічний спад скорочувалися витрати на освіту й охорону здоров'я. Статеве виховання у школах стало факультативним. Наслідки виявилися негайно – зросла кількість абортів у дівчаток-підлітків (приблизно на 50 %), збільшилася захворюваність інфекціями, що передаються статевим шляхом, зросла кількість дітей, які починають статеве життя в 14-15 років. У 2004 році сексуальна освіта у Фінляндії знову стала обов'язковою. Упродовж короткого часу середній вік початку статевого життя підвищився до 16,5 років, а кількість підліткових вагітностей і пологів скоротилася [6].

В Україні статева освіта реалізується через зміст обов’язкового предмета «Основи здоров’я», факультативних курсів і курсів за вибором.

У багатьох країнах світу, включаючи й Україну, разом зі статевою освітою у школах є доступні медико-соціальні служби, так звані клініки, дружні до молоді (КДМ). Клініки, дружні до молоді, – це спеціалізовані підрозділи, зазвичай у складі дитячих поліклінік, які надають медичні послуги молоді, а також інформують і консультують, зокрема з питань профілактики ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом. ЮНІСЕФ надає допомогу Міністерству охорони здоров’я України щодо поліпшення надання послуг з охорони здоров’я дітям та молоді віком до 18 років через створення мережі КМД. Наразі в Україні діють 104 клініки, дружніх до молоді.

 

Список використаних джерел:

1. Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»: виконання наших колективних зобов'язань (2000) [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.unesco.org/education/efa/ed_for_all/dakfram_eng.shtml .
2. Європейська мережа шкіл зміцнення здоров'я [Електронний ресурс].—Режим доступу: http://www.niigd.ru/pdf/2.pdf .
3. Навыки, Необходимые для Здоровья. Образование в области здоровья, основанное на привитии жизненных навыков (ООЗОПЖН), - важный компонент доброжелательной к ребенку/укрепляющей здоровье школы. ВООЗ, 2003[Електронний ресурс].—Режим доступу: // http://www.who.int/school_youth_health/media/sch_skills4health_russian.pdf
4. Посібник з моніторингу та оцінки для шкільних програм охорони здоров'я. Вісім ключових показників на підтримку FRESH. («Формування ресурсів для ефективної шкільної охорони здоров'я»).— Червень 2013. — 54 с.
5. О школах, доброжелательных к детям[Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.unicef.org/ceecis/ru/education_21974.html
6. Стандарти сексуальної освіти в Європі. Кельн, ФЦПСЗ і Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2010[Електронний ресурс].—Режим доступу: https://www.bzga-whocc.de/fileadmin/user_upload/Dokumente/WHO_BZgA_Standards_russisch.pdf - 2017.
7. ЮНІСЕФ. Глобальна оцінка програм освіти в області життєвих навичок. Підсумковий звіт. 2012 р. [Електронний ресурс].—Режим доступу:<http://www.unicef.org/evaluation/files/USA-2012-011-1_GLSEE.pdf> 2013.
8. School-Based Sexuality Education Programmes. A Cost and Cost-Effectiveness Analysis in Six Countries. Paris, UNESCO, 2011[Електронний ресурс].—Режим доступу: http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/ED/pdf/CostingStudy.pdf - 2014.
9. Schools & Health [Електронний ресурс].—Режим доступу: http://www.schoolsandhealth.org/fresh-framework - 2014.