1.1 Важливість освіти у галузі здоров’я і безпеки

Зміст

Права дитини й освіта в галузі здоров’я і безпеки

Цінність здоров’я

Здоров'я – безцінне надбання людини, важлива умова повноцінного і щасливого життя. Здоров'я допомагає успішно вирішувати основні життєві завдання: вчитися, працювати, спілкуватися, дружити, створювати сім'ю, виховувати дітей, здійснювати задумане, долати труднощі, а якщо доведеться, то і значні перевантаження.

Здоров'я людини – це набагато більше, ніж відсутність хвороб. Це і добре самопочуття, і енергійність, і здатність швидко відновлювати сили, й успішно справлятися з хворобами.

Здоров'я є безцінним здобутком не лише окремої людини, а й усього суспільства. Як життєдіяльність окремої людини значною мірою визначається станом її здоров'я, так і успішний розвиток суспільства загалом залежить від стану здоров'я населення. У разі збільшення у суспільстві частини людей із поганим здоров'ям, можливості його соціально-економічного розвитку обмежуються.

Здоров'я людини залежить, насамперед, від неї самої, її способу життя. Переважна більшість людей ставлять здоров'я на перше місце в рейтингу життєвих цінностей. Проте водночас багато несвідомо, а іноді і свідомо приносять здоров'я в жертву для досягнення інших цілей – навчання, роботи, кар'єри, отримання задоволення (наприклад, від куріння або вживання наркотиків). Часто це відбувається в молодому віці, адже багато людей починають усвідомлювати практичну цінність здоров'я пізніше, коли у них з’являються проблеми зі здоров'ям.

Отже, збереження та зміцнення здоров'я населення загалом і молодого покоління зокрема, – цінність, що має стратегічне значення для сталого розвитку суспільства і належить до актуальних завдань розвитку сучасної України.

Стан здоров’я молоді у світі

Згідно з даними міжнародного дослідження «Поведінка дітей шкільного віку стосовно охорони здоров'я» (HBSC), що його проводять кожні чотири роки у країнах Європи і Північної Америки, зокрема і в Україні, у підлітковому віці порівняно з періодом дитинства (до 10-12 років) стан здоров'я погіршується і скорочується поширеність здорової поведінки. Саме в цей період зростає поширеність суб'єктивних негативних показників здоров'я, таких як скарги на здоров'я, низька самооцінка стану здоров'я і низький рівень задоволеності життям, особливо серед дівчаток.

Зростання поширеності функціональних розладів та хронічних хвороб серед підлітків, погіршення показників їхнього фізичного розвитку і фізичної підготовленості, збільшення поширеності поведінкових чинників ризику на тлі епідемії ВІЛ-інфекції й дедалі більшого вживання наркотиків актуалізувало завдання збереження та зміцнення загального і репродуктивного здоров'я підлітків.

Більшість молодих людей починають вести активне статеве життя у віці до 19 років, а перший сексуальний досвід переживають у 15-16 років. Статеве життя пов'язане з ризиком зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), зокрема ВІЛ, а також небажаної вагітності. Переривання небажаної вагітності в підлітковому віці негативно впливає на репродуктивний потенціал жінки, а ІПСШ можуть стати причиною як жіночого, так і чоловічого безпліддя.

Стан здоров’я молоді в Україні

Основні демографічні показники й показники стану здоров'я населення України впродовж останніх десятиліть демонструють негативні тенденції. Причиною цього стали суспільно-економічні трансформаційні процеси, що відбуваються з початку 90-х років минулого століття. Спочатку економічний спад, а з часом незбалансоване економічне зростання, політична нестабільність, кілька хвиль економічної кризи, суттєве ослаблення системи охорони здоров'я. Усі ці чинники призвели до погіршення стану здоров'я і до серйозної нерівності різних категорій населення з позиції доступу до послуг у сфері охорони здоров'я. Не менш вагомою причиною також стала складна екологічна ситуація, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, значне техногенне забруднення довкілля.

Погіршення стану здоров'я населення є одним із головних чинників негативних демографічних тенденцій в Україні. Депопуляція властива більшості країн сучасної Європи, проте в Україні скорочення населення відбувається у пришвидшеному темпі – в 1993 році населення України становило 52,2 млн осіб, а через 20 років скоротилося майже на 6,7 млн. І станом на 1 січня 2013 року вже не перевищувало 45,6 млн осіб. Через низькі показники народжуваності та відтік молоді, яка виїжджає за кордон, швидко змінюється віковий склад населення – зростає кількість громадян середнього і похилого віку.

Порівняно з іншими європейськими країнами, українці не тільки вмирають у більш молодому віці, а і живуть менше років у здоровому стані. Різниця тривалості життя у чоловіків також набагато більша, ніж у країнах ЄС. Очікувана тривалість життя в Україні на 8,2 роки коротша середнього показника ЄС для жінок і на 14 років – для чоловіків.

Поширення інфекційних і неінфекційних захворювань, а також висока смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку, призводить до серйозних соціально-економічних наслідків, які можуть перешкодити економічному зростанню країни і підвищенню якості життя громадян.

Діти, підлітки та молодь – пріоритетні цільові групи для профілактичних програм. Згідно з даними дослідження «Поведінка дітей шкільного віку стосовно охорони здоров'я» (HBSC) в Україні у 15 років, зокрема:

56 % дівчат і 25 % хлопців повідомляють про численні скарги на здоров'я частіше ніж один раз на тиждень (44 % дівчат і 26 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах);

Самооцінка рівня здоров’я

6 % дівчат і 14 % хлопців мають надлишкову масу тіла (10 % дівчат і 18 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Відсоток підлітків із надлишковою масою тіла

18 % дівчат і 17 % хлопців щодня вживають безалкогольні підсолоджені напої * (22 % дівчат і 28 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Уживання безалкогольних підсолоджених напоїв

69 % дівчат і хлопців проводять по буднях перед телевізором дві і більше години на день ** (62 % дівчат і 64 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Перегляд телепередач

13 % дівчат і 31 % хлопців курять не рідше одного разу на тиждень (17 % дівчат і 19 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Куріння підлітків

30 % дівчат і 44 % хлопців уживають алкоголь не рідше одного разу на тиждень (17 % дівчат і 25 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Регулярне вживання алкоголю підлітками

24 % дівчат і 38 % хлопців мали не менше двох випадків сп'яніння (29 % дівчат і 34 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Випадки сп’яніння

5 % дівчат і 18 % хлопців коли-небудь споживали коноплю (15 % дівчат і 20 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Уживання психоактивних речовин

17 % дівчат і 40 % хлопців мають досвід сексуальних стосунків (23 % дівчат і 29 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Досвід сексуальних стосунків

5 % дівчат і 23 % хлопців брали участь у бійках за останні 12 місяців не менше трьох разів (5 % дівчат і 16 % хлопців у середньому по всіх обстежених країнах).

Прояви насилля

_______________________________________________

* Регулярне вживання підсолоджених напоїв супроводжується підвищеним споживанням калорій, ризиком розвитку надлишкової маси тіла й ожиріння, розвитку хронічних метаболічних захворювань, пов'язаних з ожирінням, таких як метаболічний синдром і діабет ІІ типу.

** Малорухлива поведінка має кумулятивну дію впродовж дитинства, при цьому помічений зв'язок між проводженням часу перед телевізором у підлітковому віці і збільшенням маси тіла в дорослому житті.

_______________________________________________

Взаємозв’язок здоров'я і освіти

Освітні установи і, насамперед школа, де діти, підлітки та молоді люди проводять більшу частину свого часу, мають величезний виховний і здоров'язбережувальний потенціал. Школа в тісній взаємодії з сім'єю і найближчим оточенням школяра вирішує двоєдине завдання: збереження і зміцнення здоров'я та виховання гармонійно розвиненої, освіченої, творчої, соціально активної та відповідальної особистості.

При цьому позитивне сприймання шкільного життя учнями розглядається як ресурс для забезпечення здоров'я і благополуччя, тоді як негативне сприймання його може бути фактором ризику, що впливає на їхнє фізичне і психічне здоров'я.

У ситуації позитивного шкільного клімату, що має на увазі і наявність доброзичливих, дбайливих учителів, простежується не тільки вища успішність, а й сприятливіша поведінка учнів щодо власного здоров'я.

Для актуалізації у підлітків та молоді цінності здоров'я, формування у них мотивації і поведінкових установок, потрібних для його збереження та зміцнення, в установах освіти всіх рівнів повинні систематично здійснювати послідовну, цілеспрямовану і комплексну освітню роботу. Учні мають бути охоплені програмами з мотивації до здорового способу життя, профілактики вживання психоактивних речовин, збереження репродуктивного здоров'я до досягнення віку, в якому можливо прилучення до шкідливих звичок і початку статевого життя.

Такі програми мають сприяти становленню ціннісних орієнтирів дитини і підлітка, готувати до дорослого життя, формувати вміння і навички самостійно ухвалювати поінформовані рішення, ефективно спілкуватися, адекватно висловлювати свої почуття й емоції, критично мислити, чинити опір негативному впливові та тиску з боку однолітків і дорослих, вибирати моделі поведінки, що сприяють збереженню здоров'я.

Права дитини й освіта в галузі здоров’я і безпеки

Визнання державою права дітей, підлітків і молодих людей на охорону здоров'я й безпечну життєдіяльність зобов’язує державні інституції надавати їм інформацію, освіту та доступ до послуг, що дає змогу зберегти і зміцнити здоров'я.

Відповідно до Конвенції про права дитини, яку підписали 195 держав, включаючи й Україну, діти мають загальні і невід'ємні права, зокрема й право на освіту, яке має бути спрямоване на розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі (статті 28 і 29 ) і на отримання інформації (стаття 13).

Держави, які підписали Конвенцію про права дитини, зобов'язані забезпечувати повагу, захист і дотримання прав дітей. Освіта повинна відповідати найкращим інтересам і цілям сталого розвитку дитини загалом, без дискримінації, з повагою до поглядів дитини і з її активною участю. Освіта у сфері здоров'я на засадах формування навичок є одним із засобів досягнення цих цілей.

У 1994 році на Міжнародній конференції з народонаселення та розвитку в Каїрі представники 179 держав, включаючи й Україну, визнали важливість доброго репродуктивного здоров'я для реалізації людьми своїх основних прав. На конференції утвердили Концепцію репродуктивних прав, яка, зокрема, передбачає, що жінки і чоловіки, дорослі й молоді мають право отримувати повну і достовірну інформацію про статеве репродуктивне здоров'я, його збереження, зокрема і про попередження інфекцій, що передаються статевим шляхом, та про запобігання небажаної вагітності.

Список використаних джерел:

Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин – ЕСПАД (ESPAD) [Електронний ресурс] // Український Інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка. – Режим доступу до ресурсу: http://www.uisr.org.ua/espad.
Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді [Електронний ресурс] // Український Інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка. – Режим доступу до ресурсу: http://www.uisr.org.ua/hbsc.
Конвенція про права дитини [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

1.2 Здоров’язбережна компетентність і превентивна освіта

Зміст

Поняття здоров’язбережної компетентності і превентивної освіти

Складники здоров’язбережної компетентності

Мета й очікуванні результати шкільної превентивної освіти

Зміст і методи формування дітей та підлітків здоров’язбережної компетентності

Поняття здоров’язбережної компетентності і превентивної освіти


	Здоров’язбережна компетентність – це здатність людини планувати і реалізовувати свою життєдіяльність у спосіб, сприятливий для здоров’я і безпеки самої людини та її соціального оточення.

Здоров’язбережної компетентності набувають через формування сприятливих для здоров’я знань, умінь, ставлень (психологічних установок, принципів, цінностей, вірувань, прагнень). У сучасному світі розвиток здоров’язбережної компетентності дедалі частіше відбувається через упровадження превентивної освіти.


	Превентивна освіта – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психологічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування в неї відповідальної поведінки, імунітету до можливих негативних впливів соціального оточення; профілактику чи корекцію негативних проявів поведінки.

Складники здоров’язбережної компетентності

Важливими складовими здоров’язбережної компетентності є сприятливі для здоров’я спеціальні та психосоціальні (життєві навички).

До психосоціальних компетенцій (життєвих навичок) належать: позитивна самооцінка, самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі, аналіз проблем і прийняття зважених рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, співчуття, розв’язання конфліктів, протистояння негативним соціальним впливам тощо.

До спеціальних компетенцій належать: санітарно-гігієнічні навички, раціональне харчування, рухова активність, загартування, організація режиму праці та відпочинку, надання першої допомоги тощо.

Далі в таблиці наведено перелік спеціальних та життєвих навичок та їх складових.

	Різновид навичок	Складники навичок (уміння, звички тощо)
Навички, що сприяють фізичному здоров’ю	Навички раціонального харчування	дотримання режиму харчування; уміння складати харчовий раціон з урахуванням реальних можливостей, потреб та корисності; уміння визначати і зберігати високу якість харчових продуктів.
	Навички рухової активності	виконання ранкової зарядки; регулярні заняття фізичною культурою, руховими іграми, фізичною працею.
	Санітарно-гігієнічні навички	навички особистої гігієни; уміння виконувати гігієнічні процедури (доглядати за шкірою, зубами, волоссям тощо).
	Режим праці та відпочинку	уміння чергувати розумову і фізичну активність; уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.
Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю	Навички ефективного спілкування	уміння слухати; уміння чітко висловлювати свої думки; уміння виражати свої почуття; уміння просити про послугу або по допомогу; володіння невербальними засобами спілкування (жести, міміка, інтонація тощо); уміння адекватно реагувати на критику.
	Навички співчуття	уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей; уміння висловити це розуміння; уміння зважати на почуття інших людей; уміння допомагати та підтримувати.
	Навички розв’язання конфліктів	уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів; уміння толерантно розв’язувати конфлікти поглядів; уміння розв’язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.
	Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації	уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти під час загрози насилля; обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин; уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; навички впевненої поведінки, зокрема й застережливих дій щодо ВІЛ/СНІДу.
	Навички спільної діяльності та співпраці	уміння працювати в команді; уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну діяльність; уміння визнавати внесок інших у спільну роботу.
Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю	Самоусвідомлення та самооцінка	позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив; уміння реально оцінювати свої здібності та можливості; адекватна самооцінка; уміння адекватно сприймати оцінки інших людей.
	Навички самоконтролю	уміння правильно виражати свої почуття; уміння контролювати прояви гніву, долати тривогу; уміння переживати невдачі; уміння раціонально планувати час.
	Мотивація успіху та тренування волі	уміння зосереджуватися на досягненні мети; розвиток наполегливості та працьовитості; установка на успіх і віра в себе.
	Аналіз проблем і ухвалення рішень	уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення; здатність сформулювати кілька варіантів розв’язання проблеми; уміння передбачити наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей; уміння оцінювати реальність кожного з варіантів, ураховуючи власні можливості та життєві обставини; здатність вибирати оптимальні рішення.
	Визначення життєвих цілей і програм	уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями; уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час; уміння планувати свою діяльність, ураховуючи аналіз можливостей і обставин.

Мета й очікувані результати шкільної превентивної освіти

Мета шкільної превентивної освіти – мотивувати і підготувати дітей та підлітків дотримуватися моделей поведінки, сприятливих для особистого, сімейного і суспільного здоров'я, безпеки, добробуту та сталого розвитку.

Узагальнені очікувані результати шкільної превентивної освіти представлені у таблиці.

Результат 1. Учні розуміють сучасні концепції здоров’я і безпеки, пов'язані зі зміцненням здоров'я, профілактикою захворювань і травматизму.

Обґрунтування. Сприймання основних концепцій здоров'я, безпеки і шляхів їх досягнення створює основу для зміцнення здоров'я та посилення здорової поведінки серед молоді. Цей результат включає в себе основні концепції, основані на доведених теоріях і моделях впливу на поведінку в контексті здоров'я і безпеки. Критерії досягнення цього результату включають як індикатори зменшення ризику, так і індикатори зміцнення здоров’я.

Результат 2. Учні досліджують вплив сім'ї, однолітків, культури, засобів масової інформації, технологій та інших чинників на здорову поведінку.

Обґрунтування. Здоров'я залежить від безлічі позитивних і негативних впливів у суспільстві. Цей результат фокусується на виявлення та розуміння різних внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на поведінкові практики серед молоді, зокрема й на особисті цінності, переконання та прийняття норм поведінки.

Результат 3. Учні демонструють здатність знаходити достовірну інформацію, корисні продукти і послуги для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Доступ до достовірної інформації для зміцнення здоров'я та просування здорових товарів і послуг має вирішальне значення у профілактиці, ранньому виявленні та розв’язанні проблем зі здоров'ям. Цей результат фокусується на тому, як визначити й отримати доступ до надійних ресурсів та відмовитися від неперевірених джерел. Навички аналізу, порівняння та оцінки альтернативних варіантів ресурсів дає змогу учням досягти грамотності в питаннях здоров'я.

Результат 4. Учні демонструють здатність використовувати навички міжособистісного спілкування для зміцнення здоров'я та запобігання або зниження ризику для здоров'я.

Обґрунтування. Ефективне спілкування поліпшує особисте, сімейне і громадське здоров'я. Цей результат фокусується на тому, як відповідальні люди використовують вербальні й невербальні навички спілкування, для того щоб розвивати і підтримувати здорові особисті стосунки. Здатність організовувати і передавати інформацію та почуття є основою для зміцнення міжособистісних стосунків, запобігання конфліктам або їх конструктивного розв’язання.

Результат 5. Учні демонструють здатність застосовувати навички ухвалення рішень для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Навички ухвалення рішень потрібні для того, щоб визначати, впроваджувати і підтримувати поведінкові практики, сприятливі для здоров'я і безпеки. Цей результат містить основні кроки, які потрібні для ухвалення здорових рішень. У контексті зміцнення здоров’я процес ухвалення рішень дозволяє людям співпрацювати з іншими для зменшення ризиків та поліпшення якості життя.

Результат 6. Учні демонструють здатність використовувати навички постановки мети для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Навички цілепокладання потрібні для того, щоб допомогти учням визначати, приймати і дотримуватися здорового способу життя. Цей результат включає в себе критично важливі кроки, потрібні для досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей щодо здорового способу життя. Ці навички дають людям змогу мати прагнення і складати плани на майбутнє.

Результат 7. Учні демонструють здатність дотримуватися здорової поведінки та запобігати або знижувати ризики для життя і здоров'я.

Обґрунтування. Поведінкова практика зміцнення здоров’я може зробити внесок у поліпшення якості життя. Багатьох захворювань і травм можна запобігти через зменшення шкідливої ризикованої поведінки. Цей результат сприяє прийняттю особистої відповідальності за своє здоров'я і заохочує дотримуватися практик здорового способу життя.

Результат 8. Учні демонструють здатність пропагувати зміцнення особистого, сімейного і громадського здоров'я.

Обґрунтування. Адвокаційні навички допомагають учням посилити соціальні норми щодо здорового способу життя. Цей результат допомагає молоді розвивати важливі життєві навички пропаганди здоров'я і заохочення інших до здорового способу життя.

Зміст і методи формування у дітей та підлітків здоров’язбережної компетентності

Узагальнений зміст шкільної превентивної освіти наведено у таблиці.

Тематичні блоки превентивної освіти		Зміст тематичних блоків
Життя і здоров’я людини		Безпека, здоров’я, здоровий спосіб життя, безпека життєдіяльності
Життя і здоров’я людини		Розвиток дитини (фізичний, психічний, соціальний)
Фізичне здоров’я		Особиста гігієна
		Рухова активність і загартування
		Раціональне харчування
		Режим праці і відпочинку. Профілактика «шкільних захворювань»
Соціальне здоров’я	Соціальне середовище і здоров'я	Ефективне спілкування
		Соціальна взаємодія (культура взаємин між статями, робота в команді, співчуття, мирне розв’язання конфліктів)
		Протидія соціальному тискові й дискримінації
		Профілактика соціально небезпечних захворювань і шкідливих звичок
	Безпечне довкілля	Небезпечні місця і ситуації
		Безпека у школі
		Побутова безпека
		Дорожня безпека
		Пожежна безпека
		Соціальна безпека
		Безпека на природі
		Надзвичайні й екстремальні ситуації
		Надання невідкладної допомоги
Психічне та духовне здоров’я		Позитивна ідентичність (розвиток самоповаги і поваги до інших людей)
		Емоційне благополуччя (самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі)
		Інтелектуальне благополуччя (уміння вчитись, аналіз проблем і ухвалення рішень, критичне і творче мислення)
		Духовне благополуччя (орієнтування на загальнолюдські цінності, пізнавальні, естетичні, етичні потреби, потребу в самореалізації)

Методи навчання. Сприятливі для здоров’я навички учні набувають у процесі діяльнісного (компетентнісного) підходу до навчання. Компетентнісний підхід передбачає використання на уроках основ здоров’я інтерактивних методів, що забезпечують: активну участь кожного учня; творчу співпрацю між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди тощо.

Список використаних джерел:

Березюк О. В. Організація профілактичної роботи у навчальних закладах. Посібник для адміністраторів системи освіти / О. В.Березюк, Т. В. Воронцова, О. В. Єресько, В. С. Пономаренко, І. А. Скорбун. — К.: Здоров'я через освіту, 2014. — 128 c.
Соціальні детермінанти здоров'я і благополуччя підлітків. Дослідження «Поведінка дітей шкільного віку у випадку охорони здоров'я»: міжнародний звіт за результатами обстеження 2009–2010 рр. — (Серія «Політика охорони здоров'я дітей і підлітків»).— Вип. 6 / під ред. Currie C та ін. — Копенгаген: Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2012.— 253 c.

1.3 Новітня історія профілактичної освіти

Зміст

Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»

FRESH: універсальна рамка для ефективного забезпечення здоров'я у школах

Школи сприяння здоров'ю

Школи, дружні до дитини

Статева освіта і клініки дружні до молоді

Рекомендації щодо здорового способу життя мають тисячолітню історію, але узгоджені рамки системних дій держав із реалізації превентивної освіти були сформовані лише у 2000-му році.

Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»

На Всесвітньому форумі з освіти, що відбувся в Дакарі (Сенегал) у квітні 2000 року, міжнародне співтовариство підтвердило свою головну мету – забезпечення якісної базової освіти для всіх.

В ухвалених на форумі «Дакарських рамках дій» представлені цілі та стратегії щодо виконання цього завдання до 2015 року. Зокрема, однією з важливих умов здійснення права дітей на отримання базової освіти є створення «безпечного, здорового, інклюзивного навчального середовища, що сприяє успішному навчанню і досягненню чітко визначених рівнів успішності для всіх при справедливому забезпеченні ресурсами».

Відповідно до Дакарських рамок дій мають бути забезпечені:

відповідне водопостачання і належні санітарно-гігієнічні умови;
доступ до служб охорони здоров'я і харчування;
політика і кодекси поведінки, які сприяють поліпшенню фізичного, психосоціального й емоційного стану викладачів і учнів;
зміст і практика освіти, яка сприяє засвоєнню знань, соціальних установок, цінностей і життєвих навичок, потрібних для зміцнення самоповаги, здоров'я і особистої безпеки [1].

FRESH: універсальна рамка для ефективного забезпечення здоров'я у школах

Відповідно до Дакарських рамок дій учасники Всесвітнього форуму за освітнім напрямком схвалили підготовлені Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Світовим банком єдині рамки дій, спрямованих на охорону здоров'я школярів – FRESH (Focusing resources on effective school health, що в перекладі з англійської означає фокусування ресурсів на ефективне забезпечення охорони здоров'я у школах).

Мета ініціативи FRESH полягає в підтримці ефективних, реалістичних і орієнтованих на результат програм охорони здоров'я для того, щоб школи стали більш здоровим місцем для навчання, з одного боку, а також місцем, де діти навчаться бути здоровими, – з другого. Ці програми покликані забезпечити дітям вступ до школи та навчання, отримання знань, а також розвиток життєвих навичок і прийняття моделі здорового способу життя [4, 9].

Концепція FRESH будується на чотирьох основних компонентах (програмних принципах), які повинні здійснювати у всіх школах:

політика рівного доступу до охорони здоров'я у школах;
безпечне освітнє середовище;
освіта у сфері здоров'я на засадах формування навичок;
послуги в галузі охорони здоров'я і харчування у школах.

Реалізація політики рівного доступу до охорони здоров'я у школах передбачає наявність національних стандартів і норм для охорони і зміцнення здоров'я та безпеки учнів і викладачів і дотримання їх у всіх освітніх установах. Така політика спрямована на забезпечення безпеки всіх учасників освітнього процесу і створення сприятливого клімату в навчальному закладі спільними зусиллями адміністрації, педагогів, учнів, батьків і місцевої громади.

Безпечне освітнє середовище забезпечує як фізичну, так і емоційно-психологічну безпеку учасників освітнього процесу.

Фізичне середовище – вся територія і шкільні приміщення, включно з навчальними класами, приміщеннями для заняття спортом, проведення заходів, а також роздягальні, туалетні та душові кімнати, їдальня та інші, мають бути тими місцями, де суворо дотримуються відповідних санітарно-гігієнічних умов і де школярам не загрожують небезпека, хвороби, фізична шкода або травми.

Емоційно-психологічну безпеку учнів і вчителів забезпечує сприятливий шкільний клімат. Перший крок до створення такого клімату – запобігання всім формам насильства: тілесних покарань, бійок, цькування, знущання, сексуального та гендерного насильства, дискримінації за будь-якою ознакою.

Освіта у сфері охорони здоров'я має здійснюватися на підставі формування навичок. Такий підхід забезпечує не тільки одержання знань, а й формування ставлень (психологічних установок і ціннісних орієнтирів) і потрібних у повсякденному житті когнітивних навичок (здатності розв’язувати проблеми, творчого і критичного мислення, вміння ухвалювати рішення), емоційних навичок (самоусвідомлення та розбудови самооцінки, вміння володіти собою і керувати стресами), а також навичок міжособистісних взаємин (ефективної комунікації, кооперації та вміння домовлятися і розв’язувати конфлікти).

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, життєві навички є здатністю до адаптації і практики позитивної поведінки, що дає змогу людям ефективно розв’язувати проблеми і долати повсякденні труднощі.

Зокрема, життєві навички включають в себе вміння і навички міжособистісного спілкування, які допомагають людям ухвалювати поінформовані рішення, мислити критично і творчо, ефективно спілкуватися, будувати здорові взаємини, співпереживати, справлятися з життєвими проблемами, вести здоровий і продуктивний спосіб життя.

Життєві навички можуть бути спрямовані на особисті дії або дії щодо інших людей, а також на дії зі зміни навколишнього середовища для того, щоб зробити його сприятливим і безпечним для здоров'я [3].

Послуги в галузі охорони здоров'я у школі дають змогу здійснювати диспансерний нагляд за станом здоров'я школярів, своєчасно виявляти проблеми зі здоров'ям і скеровувати учнів до фахівців. Забезпечення школярів повноцінним і збалансованим харчуванням не лише сприяє збереженню і зміцненню здоров'я, а й підвищує успішність.

FRESH – це комплексна, всеосяжна рамкова ініціатива, спрямована на розвиток охорони здоров'я у школах, яка може реалізовуватися замість або паралельно з іншими відомими ініціативами, такими як «Школи сприяння здоров'ю» та «Школи, дружні до дитини» [4, 9].

Школи сприяння здоров'ю

Всесвітня організація охорони здоров'я ініціювала розробку програми зі створення шкіл, які сприяють зміцненню здоров'я в усьому світі. У країнах Європи ця ініціатива розвивається за підтримки Європейського регіонального Бюро ВООЗ, Європейської ради та Комісії Європейського співтовариства щодо розвитку європейської мережі шкіл сприяння здоров'ю. Школи, що реалізують політику сприяння здоров'ю, підвищують можливості дітей і дорослих щодо забезпечення безпечного і сприятливого для здоров'я соціального, фізичного та психологічного середовища, сприяють формуванню в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я довколишніх. У школах сприяння здоров'ю учні набувають і закріплюють особистісні й соціальні навички та спрямовані на здоровий спосіб життя поведінкові установки, які також сприяють підвищенню їхньої академічної успішності.

Школи сприяння здоров'ю мають на меті:

забезпечити у навчальних закладах сприятливі для здоров'я умови для роботи і навчання через відповідний благоустрій шкільних приміщень, ігрових майданчиків і їдалень, ужиття належних заходів безпеки тощо;
сприяти формуванню почуття відповідальності за здоров'я окремих людей у сім'ях та серед населення загалом;
заохочувати формування здорового способу життя та запропонувати як учням, так і шкільному персоналові реалістичний і привабливий діапазон можливостей для оздоровлення свого способу життя;
дати змогу всім школярам найповніше розкрити свій фізичний, психологічний і соціальний потенціал, а також сприяти формуванню почуття впевненості в собі;
поставити чіткі завдання щодо зміцнення здоров'я і забезпечення безпеки для всього шкільного колективу (учнів і дорослих, які працюють у школі);
сприяти формуванню добрих взаємин між викладацьким складом і учнями, між самими учнями, а також між школою, сім'єю і місцевою громадою;
забезпечити ефективне використання наявних на місцевому рівні ресурсів для підтримання роботи, спрямованої на зміцнення здоров'я;
розробити комплексну і послідовну програму профілактичної освіти, що передбачає використання педагогічних методів, які сприяють активній участі в ній самих учнів;
дати учням можливість здобути теоретичні знання і практичні навички, потрібні для ухвалення раціональних рішень, що стосуються їхнього здоров'я, а також для охорони й оздоровлення їх навколишнього фізичного середовища;
сприяти формуванню більш широкого погляду на медичні кабінети у навчальних закладах як на додатковий ресурс для проведення санпросвітницької роботи, що допомагає учням стати обізнанішими користувачами послуг сектора охорони здоров'я [2].

Школи, дружні до дитини

Розвиток шкіл сприяння здоров'ю – крок до реалізації ширшої концепції Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Школа, дружня до дитини». Це школа, в якій створюється середовище якісного й ефективного навчання з відповідними фізичними умовами, політикою і послугами. Школи, дружні до дітей, охоплюють усіх дітей, у них панує атмосфера захищеності та турботи про здоров'я учнів, відчувається уважне ставлення до гендерних питань, тут з повагою ставляться до інтересів учнів, досвіду і потреб; серйозно підходять до змісту навчального плану і процесу навчання, умов навчання у класі і шкільному середовищі, до розробки методів оцінки результатів навчання, які б не травмували.

Школи, дружні до дитини, покликані допомогти дітям у формуванні навичок, потрібних у сучасному мінливому світі, щоб поліпшити їхнє здоров'я і благополуччя, створити безпечне середовище, підвищити мотивацію вчителів і суспільства до підтримки освіти. Кінцевою метою” Школи, дружньої до дитини” є всебічний розвиток усіх дітей і повна реалізація творчого потенціалу учнів.

Школа, дружня до дітей:

Здорова і безпечна для дітей – забезпечена належними санітарними умовами: свіжою питною водою, чистими і теплими туалетами, доступним і корисним харчуванням.
Надає рівні можливості для всіх – сприймає всіх дітей однаково, незалежно від їхньої статі, соціального статусу, культурного походження, віросповідання або стану здоров'я.
Забезпечує якісну освіту – розширює горизонти навчання дитини, формує навички та вміння у всіх сферах навчання, забезпечує навчальним планом і програмами відповідно до віку, враховує індивідуальні особливості учнів, різні стилі навчання, підтримує активне навчання і критичне мислення, ознайомлює дітей з інформаційними технологіями, забезпечує навчання життєвих навичок із професійними, компетентними і вмотивованими вчителями.
Захисна і турботлива – враховує інтереси учнів, оберігає їх від ризикованої поведінки, захищає від надзвичайних ситуацій природного, техногенного або соціального походження.
Залучає учнів, сім'ї та місцеві громади – цінує і стимулює участь батьківських комітетів та шкільного самоврядування у плануванні шкільних заходів; надає освітні послуги дорослому населенню, є освітнім центром громади [5].

Статева освіта і клініки, дружні до молоді

У 60-ті роки минулого століття цінності і норми, пов'язані з сексуальністю, почали змінюватися спочатку в Європі і Америці, а потім і в інших країнах світу. Сексуальність стала темою відкритих громадських дискусій. Статева поведінка стала більш вільною. Період життя між дитинством і зрілістю подовжується. Для нього стали характерними дедалі більша незалежність від батьків, сексуальні контакти і спільне проживання не у шлюбі. Молоді люди вступали у статеві стосунки в 16-18 років, а до 25 років у багатьох із них уже було кілька сексуальних партнерів. Вступ до шлюбу стали відкладати до 25-30 років.

У цей тривалий період часу– від настання статевої зрілості до встановлення стабільних статевих стосунків– юнаки й дівчата зазнавали подвійної небезпеки, а саме: зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, і переривання небажаної вагітності.

Щоб уберегти підлітків від ранньої і небезпечної для здоров'я вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), у Європі, починаючи з 60-х років минулого століття, почали впроваджувати програми сексуальної освіти, або статевого виховання. Вперше вони стали обов'язковим предметом у школах Швеції в 1955 році. У Німеччині обов'язкове статеве виховання у школі ввели у 1968 році, а в Австрії, Данії і Фінляндії – у 1970 році. Тими самими роками його стали впроваджувати у нідерландських і швейцарських школах.

Одночасно почали відкривати безкоштовні консультації для підлітків із питань, пов'язаних із контрацепцією і плануванням сім'ї. У 1980-ті роки сексуальна освіта набула поширення у Франції, Великій Британії, а трохи пізніше— в Іспанії, Італії та Португалії. У 1990-ті вона стала обов'язковою у Бельгії, Греції, Латвії, Естонії та Словаччині. Найпізніше обов'язкового статусу вона набула в Ірландії у 2003 році.

На думку експертів, найвдаліші програми сексуальної освіти реалізуються у Фінляндії, Швеції й Данії, у Франції та Німеччині, а також у Бельгії й Нідерландах. Ці програми охоплюють широке коло питань, їх викладають спеціально підготовлені вчителі в рамках обов'язкових предметів із залученням батьків.

Наприкінці 1990-х років у Фінляндії через економічний спад скорочувалися витрати на освіту й охорону здоров'я. Статеве виховання у школах стало факультативним. Наслідки виявилися негайно – зросла кількість абортів у дівчаток-підлітків (приблизно на 50 %), збільшилася захворюваність інфекціями, що передаються статевим шляхом, зросла кількість дітей, які починають статеве життя в 14-15 років. У 2004 році сексуальна освіта у Фінляндії знову стала обов'язковою. Упродовж короткого часу середній вік початку статевого життя підвищився до 16,5 років, а кількість підліткових вагітностей і пологів скоротилася [6].

В Україні статева освіта реалізується через зміст обов’язкового предмета «Основи здоров’я», факультативних курсів і курсів за вибором.

У багатьох країнах світу, включаючи й Україну, разом зі статевою освітою у школах є доступні медико-соціальні служби, так звані клініки, дружні до молоді (КДМ). Клініки, дружні до молоді, – це спеціалізовані підрозділи, зазвичай у складі дитячих поліклінік, які надають медичні послуги молоді, а також інформують і консультують, зокрема з питань профілактики ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом. ЮНІСЕФ надає допомогу Міністерству охорони здоров’я України щодо поліпшення надання послуг з охорони здоров’я дітям та молоді віком до 18 років через створення мережі КМД. Наразі в Україні діють 104 клініки, дружніх до молоді.

Список використаних джерел:

Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»: виконання наших колективних зобов'язань (2000) [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.unesco.org/education/efa/ed_for_all/dakfram_eng.shtml .
Європейська мережа шкіл зміцнення здоров'я [Електронний ресурс].—Режим доступу: http://www.niigd.ru/pdf/2.pdf .
Навыки, Необходимые для Здоровья. Образование в области здоровья, основанное на привитии жизненных навыков (ООЗОПЖН), - важный компонент доброжелательной к ребенку/укрепляющей здоровье школы. ВООЗ, 2003[Електронний ресурс].—Режим доступу: // http://www.who.int/school_youth_health/media/sch_skills4health_russian.pdf
Посібник з моніторингу та оцінки для шкільних програм охорони здоров'я. Вісім ключових показників на підтримку FRESH. («Формування ресурсів для ефективної шкільної охорони здоров'я»).— Червень 2013. — 54 с.
О школах, доброжелательных к детям[Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.unicef.org/ceecis/ru/education_21974.html
Стандарти сексуальної освіти в Європі. Кельн, ФЦПСЗ і Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2010[Електронний ресурс].—Режим доступу: https://www.bzga-whocc.de/fileadmin/user_upload/Dokumente/WHO_BZgA_Standards_russisch.pdf - 2017.
ЮНІСЕФ. Глобальна оцінка програм освіти в області життєвих навичок. Підсумковий звіт. 2012 р. [Електронний ресурс].—Режим доступу:<http://www.unicef.org/evaluation/files/USA-2012-011-1_GLSEE.pdf> 2013.
School-Based Sexuality Education Programmes. A Cost and Cost-Effectiveness Analysis in Six Countries. Paris, UNESCO, 2011[Електронний ресурс].—Режим доступу: http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/ED/pdf/CostingStudy.pdf - 2014.
Schools & Health [Електронний ресурс].—Режим доступу: http://www.schoolsandhealth.org/fresh-framework - 2014.

1.4 Ефективні програми шкільної превентивної освіти

Зміст

Школа і превентивна освіта

Ознаки ефективних превентивних програм

Умови ефективного навчання

Нормативно-правові підстави превентивної освіти у школах Україні

Шкільні курси з доведеною ефективністю в Україні

Школа і превентивна освіта

Школа — це ідеальне середовище для введення навчальних програм превентивної освіти. Тут є найкращі можливості для здійснення масового, ефективного та завчасного впливу.

1. Масовість. Школа охоплює більшість дітей віком до 18 років. Це той період життя, коли формуються самоідентичність людини, її особиста система цінностей, погляди й переконання.

2. Ефективність. Школа – місце, де учні і вчителі проводять разом багато часу. Це дає змогу поєднувати навчальний процес з вихованням. Упровадження високоякісних превентивних програм полегшує це завдання.

3. Завчасність. Навчальні програми дозволяють ретельно спланувати і вплинути ще до того, як у житті молодої людини виникнуть реальні ризики і проблеми. Орієнтування на зону найближчого розвитку дітей і підлітків уможливлює своєчасне формування соціально-психологічних компетентностей, важливих для найближчого майбутнього.

Для досягнення успіху превентивна робота у школі повинна мати системний характер. Системність підходу забезпечується охопленням превентивною освітою всіх учнів навчального закладу та її впровадження на всіх рівнях шкільної освіти – у початковій, основній та старшій школі.

Сталі результати потребують використання всіх можливих освітніх засобів впливу і залучення до превентивної роботи педагогічного колективу, шкільної психологічної служби, батьків, інших державних служб, ресурсів місцевої громади.

Неодмінною умовою якісної превентивної освіти є також створення у школі єдиного сприятливого середовища відповідно до рамки FRESH. Превентивна робота у школі може проводитися через освітній процес, що включає безпосередньо уроки і факультативні заняття, заходи, що їх проводить шкільна психологічна служба, а також позаурочну освітню діяльність тощо.

Підвищенню ефективності превентивної освіти сприяє впровадження її елементів у різні навчальні дисципліни і створення міжпредметних зв'язків. Однак головна роль у шкільній превентивній освіті в Україні належить навчальному предметові «Основи здоров'я» і тренінговим курсам з доведеною ефективністю.

Ознаки ефективних шкільних програм

Ефективні профілактичні програми мають загальні риси, незалежно від того, де їх упроваджують, – в Україні, Південній Африці чи США. Це підтверджують результати системних досліджень. Наприклад, аналіз превентивних програм [3,4], здійснених у різних країнах світу, показав, що ефективні програми мають низку спільних ознак. Вони:

розроблені за участю різних фахівців, зокрема в галузі педагогіки, підліткової психології та медицини;
складені з урахуванням реальних потреб підлітків і молоді в отриманні інформації з питань здоров'я, зокрема репродуктивного здоров'я та комунікативних навичок;
використовують ціннісно-мотиваційний підхід, щоб актуалізувати у молодих людей цінність здоров'я;
побудовані на принципах цілеспрямованого й поетапного формування поведінкових установок, що враховують ключові пізнавальні, соціально-психологічні та індивідуально-особистісні чинники зміни поведінки;
спрямовані на формування і закріплення певних навичок – життєво важливих навичок спілкування, аналізу ситуації, самостійного ухвалення рішень, опору тиску з боку однолітків та інших;
надають науково достовірну інформацію, мають чітко позначені завдання і пропагують здоров'язбережні моделі поведінки;
розглядають конкретні приклади небезпечних з погляду здоров'я ситуацій та способи недопущення таких ситуацій або виходу з них;
використовують інтерактивні методи, передбачають щотижневі заняття впродовж кількох років;
розраховані щонайменше на 30 занять на рік, щоб дати змогу учням не тільки засвоїти інформацію, а й виробити до неї певне ставлення, сформувати і закріпити важливі навички;
припускають активну участь самих учнів в освітньому процесі через залучення тренерів з-поміж однолітків, які використовують метод «рівного навчання»;
враховують вплив довкілля, поведінку дорослих і однолітків, національні й соціокультурні особливості і традиції;
складені з урахуванням статі, гендерних особливостей, віку і когнітивних можливостей учнів, із використанням простої і зрозумілої мови;
обговорюють питання, пов'язані зі збереженням репродуктивного здоров'я, до того періоду, коли молоді люди можуть вступити у статеві стосунки, тобто до того, як їм виповниться 15-16 років;
визнають первинну роль батьків і сім'ї як джерела інформації, підтримки та турботи у процесі вироблення здоров'язбережних поведінкових установок і включення батьків в освітній процес.

На відміну від ефективних, неефективні програми:

невдало спроектовані (у них нема науково обґрунтованої концепції; містять загальні декларації замість чіткої мети і конкретних навчальних завдань; використовують неефективні методи навчання; висувають розмиті й недоречні вимоги до навчальних результатів, формальні або незрозумілі критерії і процедури оцінювання);
розраховані на розмиті й невизначені соціальні групи (наприклад, молодь у цілому або учнів взагалі);
складені і впроваджуються людьми, які мало знають про умови життя цільової групи, її соціально-психологічні особливості;
розглядають учнів як об'єкт впливу;
передбачають застосування односторонніх дидактичних підходів (лекції, повідомлення, демонстрування матеріалів);
передбачають разові або несистемні заходи, недостатньо часу для формування стійких переконань або поведінкових навичок;
ґрунтуються на залякуванні та застосуванні репресивних механізмів.

Умови ефективного навчання

Ефективність превентивної освіти залежить від багатьох чинників, але насамперед від компетентності вчителя, якості навчально-методичних матеріалів і способу організації освітнього процесу.

Вимоги до підготовки вчителя

Учитель має знати:	концептуальні й методичні засади формування здоров’язбережної компетентності
	програми і зміст предмета «Основи здоров’я»
	вікові особливості дітей та підлітків
	інтерактивні методи та особливості їх застосування
	опорні плани проведення тренінгових занять для учнів
	методи і процедури форматувального оцінювання
Учитель має вміти:	чітко формулювати цілі заняття та його складники
	ураховувати потреби й очікування учасників
	дотримуватися рекомендованого плану уроків-тренінгів
	забезпечувати демократичну дисципліну
	демонструвати мультимедійні презентації
	організувати активне обговорення
	організовувати відпрацювання практичних умінь
	підтримувати доброзичливу атмосферу на тренінгу
	правильно реагувати на складних учасників
	організовувати зворотний зв'язок
Учитель має демонструвати:	повагу і позитивне ставлення до дітей та підлітків, бажання і прагнення працювати з ними
	готовність зрозуміти потреби, цінності й можливості дітей та підлітків
	готовність не нав’язувати свої погляди і цінності
	бажання і готовність постійно підвищувати свій професійний рівень
	готовність застосовувати інтерактивні методи навчання, які забезпечують активну участь кожного учня; творчу співпрацю між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди

Вимоги до навчально-методичних матеріалів

Високоякісні навчальні матеріали для сучасних профілактичних програм повинні:

бути спрямованими на розвиток сприятливих для здоров’я психосоціальних (життєвих) навичок;
містити тематику, відповідну до віку;
враховувати природні потреби учнів;
бути наближеними до реального життя і написані мовою, зрозумілою для цільової аудиторії;
бути комплектними (мати окремі видання для вчителя, учнів, батьків).

Умови ефективної організації освітнього процесу

Викладання програм, спрямованих на розвиток життєвих навичок, висуває нові вимоги до кваліфікації педагога та організації освітнього процесу. Серед них, зокрема, такі:

заняття проводить педагог, який пройшов відповідну підготовку щодо навчання життєвих навичок та використання інтерактивних методів;
надають приміщення, що дає змогу використовувати інтерактивні методи, проводити тренінги;
учнів забезпечують навчальними матеріалами (підручниками, робочими зошитами або роздавальними матеріалами);
для педагогічного колективу та членів родин учнів проводять презентаційний тренінг для розширення партнерства з педагогічним колективом і родинами учнів;
у навчальному закладі діють правила щодо заборони агресивної поведінки, паління, вживання алкогольних напоїв, інших психоактивних речовин;
здійснюється підготовка волонтерів для проведення роботи серед однолітків методом «рівного навчання»;
у навчальному закладі проводять акції для залучення дедалі більшої кількості учнів до здорового способу життя (дні здоров’я, творчі конкурси, виступи агітбригад, проекти, дослідження).

Нормативно-правові підстави шкільної превентивної освіти в Україні

Здійснення державної політики у сфері превентивної освіти, здорового способу життя та профілактики захворювань і травматизму серед учнівської молоді покладено на Міністерство освіти і науки України. Обов'язкове впровадження превентивних програм у загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади визначається пріоритетними складниками державної освітньої політики, забезпечення яких гарантує держава. Впровадження програм первинної профілактики, популяризація здорового способу життя, профілактика ВІЛ та інших соціально небезпечних хвороб, а також організаційні вимоги щодо умов перебування в навчальних закладах, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я, режим раціонального харчування і відпочинку, регулюються низкою законодавчих актів і нормативних документів.

Нормативними документами, що визначають місце профілактичної освіти в системі освіти України, є:

Національна доктрина розвитку освіти, яка проголошує, що пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я довколишніх як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це здійснюється через розвиток валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму освітнього процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору.
Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 р. № 344, у частині «Розробка та підтримка державних програм в освіті», яка передбачає, зокрема, складання та затвердження нових державних програм превентивного виховання дітей та молоді в системі освіти України.
Державні стандарти початкової, базової та повної загальної освіти, які затверджено Постановами Уряду України.

Відповідно до державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462, метою навчання в освітній галузі «Здоров'я і фізична культура» є формування здоров'язбережних компетентностей через набуття учнями навичок збереження, зміцнення здоров'я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури.

Для досягнення зазначеної мети передбачено вирішення таких завдань:

формування в учнів знань про здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, взаємозв'язки організму людини із природним і соціальним оточенням;
розвиток в учнів активної мотивації дбайливого ставлення до власного здоров'я, удосконалення фізичного, соціального, психічного і духовного складників здоров'я;
виховання в учнів потреби у здоров'ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя; розвиток умінь самостійно ухвалювати рішення щодо власних вчинків;
набуття учнями власного здоров'язбережного досвіду з урахуванням стану здоров'я;
використання в повсякденному житті досвіду здоров'язбережної діяльності для власного здоров'я та здоров'я інших людей.

Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року, визначає здоров'язбережну компетентність як одну із ключових. Основною метою освітньої галузі «Здоров'я і фізична культура» є розвиток здоров'язбережних компетентностей через набуття учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров'я і дбайливого ставлення до нього, розвитку фізичної культури особистості та готовності до дій в умовах надзвичайних ситуацій і до захисту Батьківщини.

Завданнями галузі, зокрема, є:

поглиблення знань учнів про власне здоров'я, фізичний розвиток, потреба ведення здорового способу життя, безпечної поведінки, взаємозв'язок організму людини з довкіллям;
формування в учнів знань про здоров'я та безпеку, здоровий і безпечний спосіб життя;
удосконалення життєво важливих умінь і навичок, уміння застосовувати їх у навчальній та повсякденній діяльності;
створення мотивації учнів щодо дбайливого ставлення до власного здоров'я, вдосконалення фізичного, соціального, психічного та духовного складників здоров'я;
усвідомлення учнями цінності життя і здоров'я, значущості здорового і безпечного способу життя;
збагачення власного досвіду учнів щодо збереження здоров'я;
підготовка молоді до забезпечення власної безпеки і безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, до служби у Збройних силах та інших військових формуваннях.

Основи здоров’я і Нова українська школа. Мета, завдання, зміст, результати, особливо методи навчання предмета «Основи здоров’я», є засадничими основами для «соціальної і здоров’язбережної освітньої галузі», визначеної концепцією «Нова українська школа» та проектом Державного стандарту початкової освіти як одна із ключових. Таким чином зберігається методологічна наступність у процесі підготовки вчителів та навчанні учнів.

Шкільні курси з доведеною ефективністю в Україні

Предмет «Основи здоров’я». ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ та інші авторитетні міжнародні організації відзначають наявність обов’язкового предмета «Основи здоров’я» в національному курикулумі як визначне досягнення України. Предмет існує 15 років і має статистично доведену ефективність.

За 15 років викладання навчального курсу «Основи здоров’я» були зафіксовані позитивні зрушення в поведінкових практиках української учнівської молоді, зростання довіри до вчителів як до джерела інформації на делікатні теми, такі як ВІЛ/СНІД і шляхи його передачі та статеві стосунки.

Джерела отримання інформації про статеві стосунки, %, у динаміці

Джерело: Health Behaviour in School-aged Children (HBSC)

Джерела отримання інформації про ВІЛ/СНІД, %, у динамиці

Джерело: Health Behaviour in School-aged Children (HBSC)

Позитивні зрушення під впливом навчального курсу «Основи здоров’я» підтверджені даними міжнародних опитувань учнівської молоді «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» (HBSC) і «Європейського опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин» (ESPAD).

Динаміка відповідей на запитання:«Як ти гадаєш, наскільки складно тобі буде дістати цигарки, якщо б ти захотів(ла)? (Сума відповідей «дуже легко» і «скоріше, легко»), за статтю, %